(У)мовний рефлекс
Владімір Путін зайшов на чергове коло у своїх маразматичних розмірковуваннях про українців та «братні народи».
В інтерв’ю ТАСС повторив вже, здавалося б, забуту версію про те, що українську націю вигадали у нетрях австрійського генштабу на початку минулого століття. «У сучасному світі об’єднання зусиль дає нам колосальні конкурентні переваги. І навпаки — розз’єднання робить нас слабшими, — вважає кремлівський „історик“, — Особливо український чинник почав розігруватися напередодні Першої світової війни австрійською спецслужбою. Чому? Це справа відома — розділяй і володарюй. Це абсолютно зрозуміла річ».
З Путіним все ясно. Він прагне реінкарнації СРСР — Російської імперії, і базує власну маячню про «рейх» на тезах улюбленого філософа Івана Ільїна. Цитує його за будь-якої нагоди, навіть у своїх посланнях до Федеральних зборів РФ. Ба більше. За власні кошти російського «фюрера» прах засновника російського фашизму був перевезений і перепохований на батьківщині.
Я не обмовився, вживаючи слово «фюрер». Ільїн був яскравим прихильником Гітлера та Муссоліні. У своїй статті «Націонал-соціалізм. Новий дух» у 1933 році, він писав: «Патріотизм, віра у неповторність німецького народу і силу німецького генія, почуття честі, готовність до жертовного служіння, дисципліна, соціальна справедливість і позакласове, по-братськи всенародне єднання. Словом, цей дух, який поріднює німецький націонал-соціалізм з італійським фашизмом. Однак не тільки з ним, а ще й з духом російського білого руху…».
Цілком прикладною ідеєю Ільїна на сучасного російського режиму стала його теза про неможливість демократії на теренах імперії: «Країна, позбавлена потрібних передумов, не має запроваджувати у себе цього режиму (демократії. — Авт.) доти, поки ці передумови не будуть створені. Інакше запровадження демократичного ладу може стати тільки вбивчим для країни».
Путін, йдучи назустріч річниці «великої перемоги», транслює, по-суті, фашистські тези свого ідейного кумира. А що на те українська влада? Анічичирк. Дійшо до того, що американські журналісти з Washington Examiner офіційно звернулися до ОПУ Зеленського, аби з’ясувати причини такої мовчанки. І отримали відповідь: «Російсько-українські відносини не повинні визначатися геополітичними амбіціями окремих лідерів… Ці відносини основані на взаємодії людей, які живуть, працюють, творять і борються за мир по обидва боки кордону». Іншими словами, жоден умовний «путін» не здатен пересварити народи, один з яких є агресором та окупантом…
Зе! мовчить неспроста: «зазирнути у вічі» експідполковнику КГБ є провідною мотивацією для поведінки Володимира Олександровича. Отож провладна команда на сигнал з Кремля реагує, як собачки Павлова.
Тому й «Інтер», наплювавши на попередження Нацради, провів спецефір для тих, «кто остался вєрєн родінє».
Але надто переймає прихильників путінської ідеї «братських народів» мовний закон. Ну, як кістка їм у горлі. Бо, звісно, гадають вони, не можуть браття говорити різними мовами, лише на «общєпонятном». Спрацьовує «(у)мовний рефлекс» на недвозначний натяк з Москви, зокрема, у діячів на кшталт очільника комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, члена президентської фракції «Слуга народу» Олександра Ткаченка. Його, зокрема, непокоять штрафи за невикористання державної мови у… сфері послуг. «Мені видається, — каже Ткаченко, — що ухвалення мовного закону в останні дні каденції минулої Ради заклало багато ризиків», і пропонує дискусію фахівців з цього приводу. Можливо, до цієї суперечки залучать таких же «екстрасенсів», як і до створеної Зеленським групи, що переглядатиме медичну реформу.
Ткаченко не є оригінальним, кажучи про «ризики мовного закону». Його однофракцієць Олексій Устенко уславився стратегічним підходом до лінгвістичних проблем. Свого часу він визначив, що причиною російської анексії Криму стало скасування одіозного закону «Колесніченка-Ківалова». А ще один «слуга» Максим Бужанський, рефлексуючи над мовною ситуацією в країні, висловився ще більш категорично: «Закон цей спрямований на дискримінацію носіїв інших мов, у першу чергу, російської мови. Що закон цей безпосередньо завдає шкоди нашій державі, виштовхуючи наших громадян з нашого інформаційного поля у чуже». Для Бужанського «наше» інформаційне поле є обов’язково російськомовним?
Новопризначена «зеленим урядом» мовний омбудсмен Тетяна Монахова не береться не те, що засуджувати мовні вправи «зелених лінгвістів», навіть дискутувати з ними…
Путіну вже вдалося сформувати у представників українського режиму капітулянтські умовні рефлекси. Схильність до колаборації там настільки велика, що у Мюнхені, коли готувалися одіозні «12 пунктів», лише Вольфганг Ішингер відмовився підписати 13-й пункт. У ньому, до слова, йшлося про те, що контролювати процес «національного діалогу про ідентичність» українців мала… Москва. Київські вояжери були не проти?
