Передплата 2024 «Добрий господар»

День таргана

Чому б щодня не ставити собі питання: «А що я роблю зі своїми тарганами в голові?»

Якщо є День бабака, має бути й День таргана. І йдеться не про тих комах, які переїхали разом із нами з печер до будинку і, судячи з усього, в разі всесвітньої катастрофи точно нас переживуть. Маю на увазі метафоричних тарганів, які живуть у головах.

У недавній колонці для НВ під назвою Де брати сили я написав, що життя завжди закінчується поразкою. І навів як приклад Івана Франка, який скаржився перед смертю, що за ним нікому винести відро. У відповідь я отримав коментар: «Історія Франка — це історія перемоги, а не поразки». Уявляю, як автор цієї тези роками сидів у бібліотеках і архівах, вивчав томи текстів Франка і про нього, щоб потім вразити нас своїм висновком.

Насправді ж історія Франка в останні роки — це історія хвороби, що вразила його мозок і паралізувала руки, через що він не міг не тільки писати, а й справлятися самостійно з найпростішими функціями. Це історія людини без сім'ї (дружина — у психлікарні, один син помер, два інші — на фронті, а дочка — на іншому боці фронту).

Складно назвати це перемогою. Перемога прийшла лише після його смерті. Власне, як і для багатьох великих людей. Можу навести ще приклади. Хоча сумніваюся, що це переконає автора коментаря.

Ще один коментатор написав: «Дивно, самопроголошений греко-католик пише, як все погано скінчиться. Невже новий папа встиг скасувати всю попередню есхатологію церкви?» Так і бачу цього автора схиленим над богословськими трактатами. Хочеться поцікавитися у відповідь: а Книгу одкровення Іоанна він читав?

Здається, Олександр Ройтбурд якось запропонував перевіряти експертність диванних коментаторів у економіці запитанням: низький курс долара — це добре чи погано для експорту? Народних богословів можна перевіряти, цікавлячись, чи знають вони, що таке filioque.

Ще одна галузь приваблює тарганів, — наука. Нещодавно слухав лекцію про феномен життя на Землі. У дискусії один із слухачів став розповідати, як десь читав, що Вояджери записали повідомлення від двох-трьох позаземних цивілізацій, але НАСА приховує це! Після лекції йшов додому зі спікером, вченим із солідною міжнародною репутацією. І він зазначив: «Таке відчуття, ніби після лекції про еволюцію Всесвіту хтось запитав, а чи правда, що Земля пласка і стоїть на трьох китах, бо я десь читав про це».

Про те, що щеплення від вірусів шкідливі, ви, напевно, вже чули. І що немає жодного глобального потепління — про це навіть Юлія Латиніна в Новой газете написала!

Теорія змов (у НАСА щось приховують!) — територія, де таргани розмножуються найшвидше. Новітня версія однієї з них: китайський коронавірус створили у американських лабораторіях, щоб підірвати економіку КНР. В Україні свої версії, не з гірших: наприклад, що в парламенті є група депутатів, якою керує Сорос, а НВ — агент кремлівської пропаганди.

Українці мали б виробити імунітет від таких теорій. Це ж про Україну говорили, що її придумали в австрійському або німецькому генштабі, поляки, Ленін чи російські більшовики, жидомасони й так далі. Але ні: той факт, що українці самі були жертвою теорій змови, не зупиняє їх продовжувати вірити у такі теорії. Це ще раз доводить: таргани універсальні й вічні.

До речі, про Сороса та інших «жидомасонів». На дні народження мого приятеля гість — професор із Києва, добряче випивши, став розповідати, що Голокост влаштували самі «жиди»: вони привели Гітлера до влади, щоб потім капіталізувати втрати створенням Ізраїлю і допомогою Заходу!

Давно відзначив: ідіотів особливо притягує політика. І чим вищий рівень, тим більша тарганомісткість. Носіям тарганів подобається неймовірна легкість рішень політичних запитань. Тут нема чого кивати на Трампа, вистачає своїх українських прикладів. Депутат, який запропонував оплачувати рахунки за газ собаками, не якийсь виходець із народу — він його «слуга» й аспірант одного із найкращих українських університетів.

Кожен із нас має право хоча б раз у житті сказати або зробити велику дурість. Головне цим не зловживати.

Я от своїх тарганів остерігаюся. Особливо їхнього генералісимуса, який постійно переконує мене у моїй абсолютній правоті. Намагаюся контролювати його словами старого єврея з Прикарпаття. Вони послужили епіграфом для Поневолення розуму Чеслава Мілоша: «Той, хто стверджує, ніби він має рацію на 100%, — страшний лиходій, паскудний розбійник, пройдисвіт найбільший».

Тому, коли мене звинувачують у логічній непослідовності, я вважаю це компліментом: значить, мені все ж вдається утримати головного таргана. Бо інакше я сяяв би у величі незламної переконаності у своїй правоті та всезнайстві.

Кейнсу приписують фразу (є думка також, що слова належать Полу Самуельсону): «Коли змінюються факти, я змінюю погляди. А що робите ви, сер? «Коли змінюються факти, я міняю погляди. А що робите ви, сер?» І правда, а що робите ви зі своїми тарганами? Це запитання було б відмінним девізом для Дня таргана. Та й не тільки для нього, а й інших 364 днів у році. І все ж — що робите ви зі своїми тарганами?

Джерело

Схожі новини