Воду до Криму можна подавати тільки після його деокупації
Те, що голова президентської фракції «Слуги народу» в парламенті Давид Арахамія піднімає питання готовності обговорювати постачання до анексованого Російською Федерацією українського Криму прісної води з Дніпра, вказує, що нинішня українська влада бачить у цьому контроверсійному рішенні ключ до повернення Росією Україні частини окупованого Донбасу.
Очевидно, що в президента Зеленського вирішили шляхом подібних поступок і немотивованих політичних рішень викликати в Путіна бажання почати розмовляти з Україною на рівних, і сподіваються таким чином підштовхнути російського диктатора до початку «мирного процесу».
У Москві грають на бажанні Зеленського увійти в історію в ролі миротворця, розуміючи, що він готовий поступатися, якщо ці поступки в його очах не виглядатимуть, як відвертий примус до капітуляції.
Такий собі «братський мир», котрий укладатиметься на засадах взаємної довіри і повного взаєморозуміння.
Схоже на те, що на Банковій вважають, що на даний момент Крим — це журавель в небі, а Донбас — це синиця в руках.
А постачання води на окуповану територію Криму, здатне стати політичним «козирем» для повернення Донбасу на українських умовах.
Але якщо б дніпровські води потоком хлинули на кримські землі, Київ цим опосередковано визнав «законність» анексії Криму Росією.
І як би це потім не видавали за гуманітарний акт чи співчуття обезводненому населенню Криму, подібний розмін буде важко реалізувати практично.
Промацуванням настроїв чи готовність до повзучої капітуляції перед Росією?
Можна не сумніватися, якщо навіть вдасться домовитися з Путіним про початок запуску цього процесу, він спочатку вимагатиме пустити воду в Крим, а після цього почне висувати Україні додаткові вимоги.
А головне, що виконання будь-якої угоди між ворожими воюючими сторонами, неможливо реалізувати з причини відсутності гарантій її виконання.
Поки Росія не припинить гібридну війну з Україною, які домовленості можуть бути під час продовження систематичних обстрілів українських військових з окупованих ворогами територій?
Москва замотує ситуацію, тому українська сторона мала б висувати свої чіткі вимоги окупантам. Головними з яких мусять стати: виведення з окупованої частини Донбасу всіх збройних формувань на територію Російської Федерації, розформування окупаційних адміністрацій, створених Росією, передача цих територій і російсько-українського кордону під контроль Збройних сил України за посередництва ПАРЄ.
За цієї ситуації важливо зрозуміти, чи ця ініціатива є промацуванням владою настроїв українського суспільства, чи реальною готовністю зробити певні кроки до повзучої капітуляції перед Росією.
Та якби там не було, більша частина українських громадян, а особливо кримськотатарський народ, ніколи не погодяться на подібну «політичну рокіровку».
Неврахування або ігнорування думки кримських татар з проблеми подачі води до Криму, здатне призвести до вибухонебезпечної політичної ситуації, що на сьогодні явно не в інтересах команди Зеленського.
Воду до Криму можна подавати тільки після його деокупації. Всі інші пропозиції — це намагання прогнутися перед «русским миром», ставлячи цим під питання в очах західних партнерів європейський вибір Української держави.
