В Україні справді все так страшно?
Я не знаю, як ви, але мене особисто дуже непокоїть одне-єдине питання: яким буде моє життя через 10 років, наприклад?
Приятелька, яка кілька років живе за кордоном, питає мене:
— Скажи, а насправді це виглядає точно так само страшно, як і в новинах?
Це вона про Україну. Я сама, коли не в країні та читаю новини, то ловлю себе на думці, що у нас армагедон. Так, медіа на те заточені: добре продаються погані новини. Але, на мій погляд, ще не було настільки сприятливого тла для таких от новин, які маємо.
Електорат монобільшості не читає оцих ваших фейсбуків. То у нас, меншості, тривожність і подив, гнів і зневіра. А там — скоріше би долар був по 8, ну і скрєпи.
Насправді, які би мантри слуги не вживляли в мозок за допомогою роликів, вирішальним є одне: наш шлях — це Росія чи Захід? Наш, прости Господи, лідер летить на 75-річчя перемоги в Москву чи вмикає мозок і не летить туди?
Немає сил реагувати на щоденні зашквари. У нас насправді крадуть час. Той час, який можна було використати не на боротьбу, а на вибудовування нового, потрібного і прогресивного.
Німеччина, Польща, Канада, Франція, Бельгія, країни Скандинавії спрощують можливості для легального працевлаштування громадян країн, які не входять до ЄС. Уявляєте, що це значить для України?
Польща шукає можливості та змінює умови праці для українців, щоб втримати їх, бо, за прогнозами, третина громадян України, які там працюють, готова їхати в Німеччину.
У Німеччині з березня вступає в силу новий міграційний закон. Там купа ніштяків для українців.
Канада збільшує міграційні квоти. Зараз в цю країну щорічно приїжджають 300 тисяч емігрантів. Наступні два роки уряд Канади чекає по мільйону мігрантів.
Порожнеча в головах перших осіб держави, яку планують заповнювати слайдами — дуже «адекватна» відповідь сучасним викликам.
Я не знаю, як ви, але мене особисто дуже непокоїть одне-єдине питання: яким буде моє життя через 10 років, наприклад? Пенсія? Смішно. Нерухомість як інвестиція? А якщо немає? Пенсійний фонд? Який? Грошові заощадження? В якому банку?
Поки електорат розважають роликами та іншою телевізійною жуйкою, діти їдуть з країни, бо немає перспектив. І дипломи українських вишів — то таке собі надбання. Кваліфіковані працівники їдуть, і вже не лише для того, щоб привезти гроші в Україну. Їдуть працювати, щоб вкорінитися і забрати сім'ї. Практично у кожного з нас є члени родини/друзі/знайомі, які поїхали чи збираються це зробити найближчим часом.
Що нас чекає?
