Росія намагається підкупити українських олігархів газом
Основа дружби з Москвою – газ, диверсія і корупція
Після зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним президент Молдови Ігор Додон заявив, що прийняли принципове рішення про виділення його країні кредиту в $ 300 млн «на інфраструктурні проекти».
Ця сума дещо менша тієї, яку просив у Москви новий молдавський прем'єр, колишній радник Додона Іон Кіку. Але що найважливіше — Молдова отримає ці гроші як раз перед президентськими виборами, які запланували на листопад 2020 року. І Ігор Додон отримає можливість витратити російські гроші на латання бюджетних дірок і на «соціальний підкуп» виборця.
Власне, це практично ті ж самі гроші, які Володимир Путін «позичив» українському президентові Віктору Януковичу в непрості дні Майдану 2013−2014 років.
Тільки тоді йшлося, зрозуміло, не про мільйони, а про мільярди доларів — з поправкою на Україну і її розміри. Але сутність залишалася тією ж: допомогти прихильникові Кремля з бюджетними проблемами і маргіналізацією протесту проєвропейських сил, що дозволило б зберегти владу.
З тих пір важелі російської політики, як бачимо, змінилися не сильно. Коли стало відомо про російсько-молдавські домовленості, також з'явилася інформація і про угоди, досягнутих п'ятьма українськими компаніями з «Газпромом» щодо прямих закупівель російського газу.
Це, власне, і є та схема, про яку говорив Володимир Путін під час прес-конференції керівників країн «нормандського формату» в Парижі: «дешевий газ для промисловості». А простіше кажучи — поки Росія не може підкупити українську владу, вона намагається підкупити українських олігархів. Щоб вже з їхньою допомогою або зробити більш поступливим Володимира Зеленського, або в майбутньому домогтися появи лояльнішого українського президента — адже олігархічні клани явно на це можуть вплинути.
Кремль поводиться так аж ніяк не з путінських часів. З Олександром Лукашенком ось уже 25 років, зауважимо, застосовує ту саму тактику — суверенітет в обмін на гроші. Грудневі зустрічі президентів Росії і Білорусі завершилися без будь-яких конкретних результатів саме тому, що Володимир Путін вкотре намагається обміняти свою фінансову допомогу на «поглиблену інтеграцію», простіше кажучи — на поглинання Білорусі Росією. І виявляється, що нічим іншим, крім як цієї фінансової допомоги Путін не може залучити сусідів.
У Москві часто стверджують, що євразійська інтеграція, яка при ближчому розгляді виявляється перетворенням сусідніх країн в російські сателіти, є альтернативою Європейському Союзу. Але коли створювався Євросоюз, його творці думали не тільки про економічний потенціал Європи, а й про спільні цінності, які повинні об'єднувати європейські народи. І, до речі, будь-які спроби ревізувати ці цінності і поставити їх під сумнів і створюють кризову атмосферу в ЄС — незважаючи на всю матеріальну зацікавленість учасників об'єднання в його подальшому існуванні.
А у інтеграції на пострадянському просторі цінності зовсім інші — російський газ, російська нафта і політична корупція. І коли виявляється, що якась країна готова від цих «цінностей» відмовитися, відразу ж стає очевидним, що з путінською Росією її нічого не об'єднує — не допомагають ні пропаганда, ні «русский мир», ні російська мова.
Тому в Кремлі так дорожать можливістю цього підкупу. Тому в наш час головні друзі Росії — це зовсім не армія і флот, а газ, нафта, диверсія і корупція.
