Інтерв'ю Труби – явка з повинною

Соня Кошкіна і Вікторія Матола «розкрутили» Трубу на цілій букет статей КК. Тут тобі і 343 (Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця), і 364 (Зловживання владою або службовим становищем), і 367 (Службова недбалість), і 369−2 (Зловживання впливом).

Пройдемося коротко по найбільш яскравих моментах цього сеансу самовикриття.

Генеральному прокурору слід терміново звернути увагу на те, що Директор ДБР чудово розуміє свій статус. Цитата: «Директор ДБР не є керівником органу досудового розслідування. Я не в праві давати будь-які вказівки слідчому».

Однак і в цьому інтерв'ю, і у багатьох інших, Роман Труба не криючись зізнається у численних фактах впливу на слідчих.

У кабінеті директора відбуваються наради в тому числі з керівниками слідчих управлінь, із слідчими, які проводять досудове розслідування і доповідають щодо стану розслідування кримінальних проваджень, озвучуючи іноді й інформацію, яка є таємницею досудового розслідування.

Більше того, прямі вказівки Труби виконувачу обов'язків керівника Першого управління організації досудових розслідувань ще влітку розійшлися Інтернетом.

Труба сам визнав відсутність ілюзій стосовно свого статусу, а тому можна вважати доведеним, що на слідчих він впливає умисно.

А оскільки про опір слідчих ДБР незаконному впливу не чути, вони тому впливу підкоряються. Отже, процесуальна самостійність слідчих ДБР — пуста формальність. ДБР як правоохоронних орган на сьогодні не існує, що є прямим результатом діяльності Труби та його спільників.

Підемо далі.

Труба зось белькоче про незалежність ДБР, одночасно демонструючи свою абсолютну залежність від президентського офісу. Слова: «У мене було кілька (дві чи три) зустрічі з керівниками АП чи колишнім президентом. Сьогодні зустрічей з представниками Офісу президента — дуже багато.», — говорять самі за себе.

Труба «морозиться» коли його питають про реєстрацію у модному тепер «турборежимі» брехливих і наклепницьких заяв Портнова.

Хоча визнає, що принцип чинного Кримінально-процесуального кодексу — щоб всі звернення реєструвалися і за ними відкривалися кримінальні провадження.

В той час, коли незаконніх відмов ДБР у реєстрації кримінальних проваджень тисячі.

Яскравою є реакція Труби на питання про можливу обіцянку депутата від «Слуги народу» вирішити якісь питання через нібито заступника Генпрокурора Вітора Трепака.

Не було відповідного звернення, а тому провадження немає. Але ж відповідно до закону виявлення злочинів — одне з завдань ДБР. Усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Однак під керівництвом Труби ДБР настільки «незалежне і неупереджене», що без проблем реєструє тільки заяви багаторічних друзів посадовців президентського офісу.

Феєрично «поплив» Труба і на питанні про його махінації з адресою ДБР.

Загальновідомо, що лігвище Труби і його поплічників — будівля номер 15 по вулиці Петлюри. Однак будівля ця знаходиться у Шевченківському районі Києва. І слідчі ДБР мали б зі своїми клопотаннями звертатися до Шевченківського суду. От тільки з матеріалами, що грунтуються на портновській брехні і наклепах, у Шевченківському суді можна нарватися на відмову.

Інша справа — славнозвісний Печерський суд. А тому Труба шахрайськи робить вигляд, що сидить не на Петлюри, а на Грушевського. Однак на Грушевського ДБР не знайти, на адресні махінації Труби вже почали звертати увагу.

Тому Труба нещодавно, а саме 11 листопада 2019 року своїм наказом «перемістив» слідчих центрального апарату ДБР на бульвар Лесі Українки, 26. Само-собою, слідчі нікуди не переїхали, а просто Труба такими примітивними способами намагається утриматися під захистом «печерного» правосуддя.

Труба «морозиться» і стосовно витоків з ДБР закритої інформації. Навіть намагається «перевести стрілки» на прокурорів. Але сам він з цього питання навіть свій улюблений поліграф не пройшов.

Що вже й казати про славнозвісну «прослушку». Сам факт прослуховування, який ніхто навіть не наважується заперечити, красновомно підтверджує вже сказане вище. ДБР, як правоохоронного органу, не існує. А той факт, що опубліковані записи цілком достовірні, підтверджують і ухильні відповіді Труби на прямі питання, і вся попередня його поведінка.

Генеральному прокурору варто зацікавитися.

Джерело