Герус і бумеранг зневаги
Андрій Герус, голова комітету Верховної Ради з питань енергетики й комунальних послуг, не вперше стає причиною скандалів та громадського обурення.
Бійка Олега Ляшка і Андрія Геруса в залі офіційних делегацій летовища «Бориспіль» когось обурила, а в когось викликала зловтіху. Мотиви її зрозумілі: Ляшко за всяку ціну намагається повернутися в «ефір», знову стати політиком, дії й заяви якого обговорюють. І вибрав він для цього найлегший шлях — скандальний. Утім, це не означає, що Андрій Герус — безневинна жертва. Зовсім ні: він просто отримав удар бумерангом, який запустила його ж партія і президент Зеленський. Бумеранг хамства й зневаги. Тому я цю бійку можу охарактеризувати тільки так: яке їхало — таке й здибало.
Свого часу громадськість уже була шокована цинізмом цього політика, коли він заявив, що «Зеленський жартував про тарифи, що вони високі. Зеленський жартував про „Роттердам+“, що це не справедливо, що це корупційна формула, але прямих обіцянок він не давав. Звичайно, люди десь в напівнатяках хочуть бачити те, що вони хочуть бачити». Ніхто не сподівався, що до питання тарифів, яке стало одним із центральних у виборчій кампанії і є справді дражливим для незаможних верств українського населення, хтось може поставитися настільки легковажно, майже з саркастичною насмішкою.
Зрештою, такий цинічний підхід уже став візитівкою партії «Слуга народу» та її лідера Володимира Зеленського. Коли чинний президент по-хамськи й на ти розмовляє з військовим, коли голова його Офісу пише фейкові заяви й ображає журналістів, коли перед носом віце-прем'єрки з євроінтеграції зачиняють двері на міжнародній зустрічі, — чого можна сподіватися у відповідь, крім хамства, брутальності, зневаги й ненависті?
«Слуги народу» виступили проти старої політичної еліти, але також і проти усталеної (хай і недосконалої, але все ж) політичної культури. Понизивши стиль і деградувавши правила політичної гри, вони заклали міну сповільненої дії — проти себе. Цікаво, чи взагалі відомо новій владі про так звану «теорію розбитих вікон». Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.
Тому Андрій Герус отримав по заслугах — своїх і своєї політичної сили. «Слугам народу» пора звикати, що раз вони заразили політику вірусом хамства, то ця хвороба не омине й їх. Спочатку з боку політичних опонентів, а пізніше — разом із падінням рейтингу — і з боку розбурханого, розгніваного суспільства. Нічого дивного, адже трагікомедії завжди закінчуються трагічно.
