Або Янукович відповідає в суді, або веде нас до прокурора

Кого тоді оберуть громадяни, якщо кандидатами на цю посаду записалися двірник і генерал? Кращі шанси має двірник, скаже неупереджений читач.

А якщо Конституційний Суд дійшов висновку, що єдине законне повноваження президента — бути Головнокомандувачем збройних сил. І знову ж, двірник і генерал претендують на цю посаду. Кого оберуть ті ж самі громадяни? Найвірогідніше, генерала. Хоча у цьому конкретному випадку це не обов'язково буде найкращим вибором, бо генерали різні трапляються.

Я навів ці приклади, аби довести, що повноваження президента впливають на вибір громадян. На одні повноваження оберуть одного претендента, а за інших повноважень ті самі виборці можуть обрати іншого кандидата.

Вже з цього стає зрозумілим, що президент, який починає здійснювати повноваження, яких не було на момент виборів, стає нелегітимним. Якщо б збільшені повноваження існували на момент виборів, то немає підстав стверджувати, що народ обрав би саме цього кандидата, а не іншого. Отже, з моменту набуття додаткових повноважень, які не були надані народом на виборах, результати цих виборів мають бути визнаними недійсними, і в ту саму мить президент стає самозванцем, а не обраним президентом.

Саме така логіка веде до висновку, що з жовтня 2010 року президент Янукович має вважатися нелегітимним посадовцем, оскільки присвоїв собі повноваження, на які його ніхто не обирав.

Чи має це якесь практичне значення для держави? Величезне! Для відстоювання позиції, що захоплення Криму Росією не мало жодних правових підстав. Бо якщо на момент захоплення Криму Янукович був легітимним президентом, то він міг звернутися по військову допомогу до Росії. За це його можна судити через державну зраду, але не можна судити Росію, бо вона відгукнулася на прохання президента, якого вважала легітимним.

І саме це дає Росії можливість відстоювати свою позицію на міжнародних форумах. Тому що ідея «русского міра» спрацьовує для внутрішнього споживання: щоби переконати російських громадян у «праві» на загарбання Криму. Але вона не створює жодних правових підстав для захисту цього загарбання за межами Росії.

У кримінальному кодексі України є стаття 109 — Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади. Присвоєння Януковичем повноважень, на які його не обирали, підпадає саме під цю статтю.

Ще у 2014 році розпочали досудове розслідування за статтею 109, частина 2. А у вересні 2017 року Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти Януковича та Лавриновича, який був міністром юстиції у 2010 році, за статтею 109, частина 1.

Втім, ні у 2014, ні у 2017 не робили акценту на тому, що Янукович узурпував владу.

Конституційний Суд має законне право приймати рішення, що певні закони не відповідають Конституції. Не суд, а Янукович посягнув на права народу, коли приступив до виконання цих повноважень. Оскільки це рішення Конституційного Суду не могло стосуватися чинного президента. Воно мало набути чинності напередодні наступних президентських виборів. Якщо вважати, що Конституційний Суд дав добро Януковичу на присвоєння додаткових повноважень, то сам порушив би статтю 5 Конституції України. Повноваження президента не можуть бути ані розширені, ані зменшені на період його каденції.

Якщо президент розширює свої права під час каденції, то настає кримінальна відповідальність за статтею 109, а якщо президент звужує надані йому повноваження, то кримінальна відповідальність не настає, але це теж заслуговує на догану. У цьому випадку президент нагадує чоловіка, що одружився і відмовляється від виконання своїх подружніх обов'язків. Кримінальної відповідальності за це немає, але й на подяку від дружини теж не слід розраховувати.

Чому досі у нас не надана правова оцінка самому факту зміни повноважень посадовця під час каденції, який був обраний народним голосуванням? Бо олігархат зацікавлений у тому, щоби ділити владні повноваження за спиною у народу. Якщо б у цьому питанні поставив крапку Верховний Суд України, то Янукович був би вже давно засуджений за статтею 109 ККУ.

А крапка не поставлена, оскільки у нас політики всіх партій та спрямувань теж хочуть мати свободу маневру. Це можливо тільки при низькій правовій свідомості громадян. У Древньому Римі цей номер не пройшов би, бо там громадяни в мить відчували, коли хтось хотів хитрощами обмежити їхні права. Якщо б якийсь римський посадовець перебрав на себе повноваження, за які римський народ не голосував, то рішенням Народних зборів він був би назавжди позбавлений права проживати в Римі. І ніхто з сенаторів не наважився б захищати такого посадовця, бо всі усвідомлювали, що цей посадовець посягнув на основи республіканського ладу.

Виглядає, що маємо слушну нагоду вирішити це питання раз і назавжди. І створив цю нагоду Андрій Портнов, високопосадовець з адміністрації Януковича. Він не тільки переслідує судом Пашинського чи президента Порошенка. Він вимагає «вичистити» Генпрокуратуру від прихильників Майдану. Якщо ця контрреволюція переможе, Янукович в'їде до Києва на білому коні у супроводі почесного ескорту з російських танків. Це слід взяти до уваги і чинному президенту.

Тому у тих, кого переслідує Портнов, вибір такий самий, як у товариша Саакова з кінофільму «Кавказька полонянка»: «Або я веду її до ЗАГСу, або вона веде мене до прокурора». Тобто, або Янукович відповідає в суді, або він разом з Портновим ведуть нас всіх до прокурора.

Розпочати слід зі звернення за роз'ясненням до Верховного Суду України: «Чи є присвоєння президентом України додаткових повноважень, які не надані йому під час всенародних виборів, узурпацією влади?».

Це роз'яснення Верховного Суду має бути вирішальним аргументом сторони звинувачення у суді у справі про узурпацію влади президентом Януковичем у жовтні 2010 року. Засудження Януковича за статтею 109 матиме принаймні два позитивних наслідки для зовнішньої та внутрішньої політики держави.

У внутрішній політиці Конституційний Суд буде працювати за своїм основним призначенням: стежити за інтегральністю усіх правових актів у державі шляхом приведення їх у відповідність до Конституції. Його припинять використовувати олігархи і політики як інструмент для узурпації владних повноважень. У зовнішній політиці це додасть сильних аргументів українським правникам і дипломатам у викритті абсолютно незаконного загарбання Криму.

А в українській історії це буде названо ще одним впевненим кроком у становленні правової та незалежної держави.