Якщо Україна понад усе - значить понад УСЕ

Ні. ми не будемо зловтішатися і казати: «ви самі до цього призвели», ні, ми не будемо лаяти цих людей ба навіть сміятися з них.

Ми хочемо розібратися у суті захворювання. Бо великою мірою це люди розумні, активні та патріотичні. А значить їх не можна оголошувати ворогами.

Нас турбує питання: де і як спрацював таємний запобіжник, який відключив раціональне мислення і примусив притомних людей топити за зраду.

Отже будемо послідовними і спокійними.

Запитаймо для початку: чи існувала загроза незалежності в останні два роки правління Порошенка? І одразу друге питання: чи можна було передбачити, що з приходом Зеленського ця загроза з'явиться?

Правильна відповідь на перше питання: ні, не існувала, або принаймні не була явною. Правильна відповідь на друге: передбачити було не тільки можна, але й потрібно.

Ну, а висновок звідси простий: люди, про яких ми пишемо, розуміли небезпеку, але свідомо вели до неї. «Я не знав» — відмазка не для них, «я не знав» може сказати тупі ошукані зелебобики, а ті, про кого ми пишемо, переважно люди розумні та притомні.

Отже люди свідомо вели країну до небезпеки. Навіщо?

Варіант «бо вороги та запроданці» не проходить. Він надто примітивний і стандартний: усі під… си, а я білочка.

Варіант «бо дурні» теж не проходить. Бо не дурні.

Свідомо наражатися на небезпеку можна лише у випадку, коли ти її недооцінюєш. А недооцінити небезпеку можна тоді, коли є чинник, який заступає її у твоїй уяві.

Що?

Ну, наприклад, класове або олігархічне питання. Головне — скинути олігархів. Сто років тому Винниченко сформулював це як «або соціалістична Україна або ніякої». Він, так само, як і багато хто з сучасних політиків, потрапив у пастку класової теорії, коли головним є класове питання, інші — другорядні.

Зараз слово «класи» не в моді, але його замінили словом «олігархи», а суть залишили тою самою: питання олігархів заступає всі інші і на його тлі загроза незалежності здається не такою небезпечною.

Чим закінчилася подібна підміна цінностей сто років тому, ми знаємо. А проте не робимо висновків.

Чорний гумор ситуації полягає ще у тому, що на кожному патріотичному мітингу люди скандують: «Україна над усе!» А на практиці Україна у них відходить на другий план, а понад усе випинається питання олігархів або, якщо по-старорежимному, класів.

Взагалі питання пріоритетів, головного і другорядного, є дуже тонкою штукою, але призводить воно до дуже помітних наслідків.

Якщо звести ситуацію з виборами президента до простої проблеми: маємо вибір між прямою загрозою незалежності, яку несе із собою Зеленський, та загрозою збагачення Порошенка. За що проголосуємо?

Або теперішня ситуація: можливий мир з Росією та загроза незалежності? Що з цих варіантів обираємо?

Можна без кінця розмірковувати про приховані загрози, можливі варіанти та теорії змови, але в умовах війни все спрощується. І приховані загрози за важливістю поступаються загрозам явним.

То чому ж таких простих речей не зрозуміло багато розумних (без перебільшення) людей?

Ну, по-перше, не будемо недооцінювати проблеми: сто років тому тих самих речей не зрозуміли лідери УНР, а разом із ними тисячі й тисячі українців.

А по-друге, ми маємо справу з інформаційним вірусом, яким є комунізм та всі його різновиди. Саме він виводить на перше місце класову боротьбу (чи якщо хочете, боротьбу з олігархами), затуляючи нею все: націю, родину, кохання, релігію. Задля класової боротьби можна відкинути весь цей мотлох.

І теперішня боротьба з олігархами з того ж вірусного набору.

Тому пропонуємо зробити для себе висновки і не піддаватися на різні облуди.

Якщо Україна понад усе — значить понад УСЕ. Решта — потім. У будь-якій ситуації бережемо передусім Україну, а потім уже — власні амбіції, політичні переконання та таке інше.

До речі, був у світовій історії керівник країни, який навіть комуністів примусив захищати батьківщину від інших комуністів. Звали його Маннергейм. Але то було у Фінляндії, де, вочевидь, через низьку температуру віруси гірше передаються, а чи то фінський мозок непідвладний цій заразі. Одним словом, це було не в нас.

Так що пропонуємо не злоститися на цих людей, а трохи потролити і взяти до компанії — адже нинішню владу приводити до тями легше разом. Треба рятувати Україну, бо вона таки понад усе — в тому числі й понад бажання отримати моральну сатисфакцію.

Джерело