“Європа від Лісабона до Владивостока”?

Президент Франції Емануель Макрон знову згадав про «Європу від Лісабона до Владивостока». (Каже, «Росія — дуже глибоко європейська країна»…) Чому «знову»? Бо з цим епохальним гаслом європейські й російські політики вже носилися, і не раз. Останній же етап «лісабонсько-владивостокського» загострення припав у корисних для Путіна європейських ідіотів на період президентства Віктора Януковича.

Як мала виглядати «Європа від Лісабона до Владивостока»? Схема проста. Східними кордонами ЄС назавжди залишаться кордони Польщі, держав Балтії і Румунії, а усім тим простором, якому не пощастило опинитися за цим кордоном, заопікується путінська Росія. Ну кому, як не Кремлю, краще знати, як навести порядок у тих загадкових «навіть не державах», як пояснив Путін, абсолютно не відомих більшості громадян ЄС?.. Але якщо між ЄС і зоною впливу Росії паркан, яка ж це тоді «Європа від Лісабона до Владивостока»? Йшлося виключно про єдиний економічний простір. Його розуміли так: Росія постачає до ЄС свої енергоносії, а ЄС виробляє купу різних товарів, які Росія (і «примкнулі» до неї Білорусь, Молдова й Україна) із задоволенням купує. Ну хіба не благодать? Німецькі й французькі лідери уже спали й бачили нові ешелони з «Мерседесами» і ящиками шампанського, які вирушають до Москви…

Усю цю ідилію зіпсувала українська Революція гідності. А ще більше кривава реакція на неї Путіна. «Занепокоєнням», навіть «глибоким», європейським лідерам відбутися не вдалося, тож довелося (хоча їм цього дуже не хотілося) вводити проти Росії санкції. А відтак, омріяний проєкт «Європа від Лісабона до Владивостока» накрився мідним тазом.

І ось реінкарнація старої ідеї… Очевидно, німецькі й французькі політики, думку яких озвучив Макрон, упевнені, що для цього нарешті з'явилися умови. За чий рахунок хочуть «розвивати архітектуру безпеки та довіри між Європейським Союзом та Росією», зрозуміло. За красивим словоблуддям криється непереборне бажання нарешті «злити» набридлу Україну, яка п'ять років тому так несподівано зіпсувала вигідний гешефт. Європейським політикам здається, що «український клієнт» майже «дозрів», і «кувати залізо» вони мають намір «не відходячи від каси»…

Як саме діятимуть тепер Захід і Росія, пояснив Путін, на спільній з Макроном прес-конференції у Парижі. Звичайно, йдеться про «нормандський формат», якому, за словами Путіна, немає альтернативи. «Потрібно добиватися того, про що ми домовлялися раніше, — наголосив президент РФ. — Наприклад, 2016 року ми пішли на значний компроміс, коли фактично видозмінили імплементацію закону про особливий статус Донбасу. Тоді колишній президент Порошенко наполягав на тому, щоб це було змінено, і тодішній міністр закордонних справ Німеччини Штайнмаєр зробив компромісну пропозицію. Ми з цим погодилися, пішли на цей компроміс». Тепер же, вважає Путін, Україна має виконати «нормандські» домовленості. Тобто нарешті погодитися на місцеві вибори на окупованому Донбасі без контролю над російсько-українським кордоном (а значить, за фактичної присутності російських окупаційних військ — оце будуть вибори!). А потім, коли представники ОБСЄ підтвердять результати цих виборів (Путін у цих представниках не сумнівається, і тут я з ним згоден), Київ повинен буде закон про особливий статус Донбасу «якось оформити», уже на постійній основі.

Путіну залежить на тому, аби особливий статус Донбасу був закріплений в українській Конституції. Тоді його буде дуже важко «відмотати» назад… Президент України Володимир Зеленський у недавній телефонній розмові з Путіним необхідність внесення відповідних змін до Конституції заперечив. Але невдовзі, підозрюю, Зеленського поряд із Путіним «пресуватимуть» ще й канцлер ФРН Ангела Меркель із Макроном. Якому раптом знову захотілося будувати «Європу від Лісабона до Владивостока»…

Свою заяву про «дуже глибоко європейську» Росію Макрон зробив буквально через кілька днів після того, як поліція і Росгвардія по-звірячому «гвинтили» у Москві учасників мирних демонстрацій. Ще кров із голів, розбитих палицями-«демократизаторами», на асфальті не просохла. Ще коліна нещасних демонстрантів, по яких спеціально гамселили держиморди в погонах, не зажили. А люди у «європейській Росії» хотіли тільки, аби влада зареєструвала опозиційних кандидатів на виборах до Московської міської думи… Утім, Макрону все це зовсім не заважає. Ціни на «Вдову Кліко» та «Рено», які можна буде продавати аж «до Владивостока», знову перемогли європейські цінності… На жаль, це реальність, з якою нам усім доведеться жити.