Великий руйнівник
Після позачергових парламентських виборів, на яких більшість голосів отримала віртуальна партія нового президента країни, Україна стає схожа не стільки на себе саму з недавнього минулого, скільки на Росію Путіна або на Білорусь Лукашенка
Причому навіть не на Росію раннього Путіна, а на країну, в якій вдалося домогтися тотального об'єднання номенклатури і населення навколо нового президента, на країну «Єдиної Росії». І не на Білорусь раннього Лукашенка, в якій парламент ще пручався самоуправству нахабного зайдиголови, а на Білорусь, в якій законодавча влада просто перетворилася на продовження президентської адміністрації. Зеленському вдалося пройти шлях керівників двох сусідніх країн по нейтралізації парламенту з куди більшою швидкістю, ніж самим Путіну і Лукашенку.
Але це зовсім не означає, що вже завтра — або восени — Україна перетвориться на похмуру авторитарну державу, в якій всю владу буде зосереджено в офісі президента країни, парламент стане «скаженим принтером» за зразком Державної Думи, судова влада розчиниться у виконавчій, а телеканали будуть славити «слугу народу», який перетвориться на «батька нації». Ні, звичайно, і Рада буде «принтером», і суди стануть слухняними, і більшість телеканалів — лояльними.
Але весь цей банкет повинен хтось оплачувати. Путін і Лукашенко — не найвидатніші політики сучасного світу. І на населення їм плювати. Але у Путіна були нафтодолари, а у Лукашенка — російські подачки. Путінський режим збудований саме на доходи від продажу енергоносіїв, лукашенківський — на крихти з панського столу, на паразитуванні на російській економіці.
Вибудувати авторитарний режим на кредитах міжнародних фінансових організацій не вдавалося ще нікому. Україну, як завжди, врятує її бідність, відсутність у більшості населення державного інстинкту і готовність народу до опору в ситуації, коли його очікування не виправдовуються.
Росіян у рішучій боротьбі проти авторитаризму завжди зупиняв саме імперський інстинкт, боязнь «зруйнувати Росію» разом з режимом. У білорусів такого інстинкту немає, але і здатності до опору не спостерігається. А ось те, що в українців поєднуються і те, і інше, і третє, робить український народ великим руйнівником — і руйнівником чужих імперій, і руйнівником будь-яких спроб побудувати авторитаризм, і руйнівником свого власного майбутнього.
