Аваков має піти
Убивство п’яними поліцейськими маленького хлопчика на Київщині неабияк збурило суспільство.
Після такої ганебної й трагічної події в європейських країнах міністр внутрішніх справ миттєво б подав у відставку. Саме цього й вимагає українська громадськість, підписуючи петиції й організовуючи мітинги по всій країні. Але для Арсена Авакова європейський політичний етикет і думка українського суспільства — геть неважливі. У нього є тільки одна мета — втриматися в своєму кріслі. Влада для цього чоловіка означає все. І саме тому він має піти.
Ясна річ, підстав для звільнення міністра внутрішніх справ є дуже багато. По-перше, Авакова мали навіть не допустити на цю посаду через невиконання формальних критеріїв — незнання державної мови. Але тепер, коли з часу призначення минуло вже кілька років, міністр мав би піти за зневагу до української мови — бо мав можливість за цей час її опанувати, але не завдав собі клопоту.
По-друге, Аваков має піти з посади за незадовільне виконання своїх посадових функцій. Фактично очищення правоохоронних органів так і не відбулося, більшість прислужників Януковича пройшли переатестацію і продовжують носити погони. Реформи МВС розпочаті, але загальмовані — Аваков «вижив» із міністерства тих людей, які опікувалися реформами й лобіювали їхнє втілення в життя.
По-третє, Аваков мав піти вже давно, щойно вибухнув скандал із так званими «рюкзаками Авакова», кримінальної оборудки, в якій фігурував його син. Але міністр і тоді не подав у відставку, а замість правильних висновків і боротьби з корупцією просто наточив зуби на Петра Порошенка. По-четверте, вбивство хлопчика на Київщині мало стати останньою крапкою в кар’єрі Арсена Авакова, адже в Україні, либонь, залишилося всього три людини, які вважають, що міністр має залишитися на посаді — сам Аваков, його протеже Антон Геращенко і олігарх Ігор Коломойський.
І саме це є основною підставою для звільнення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова — його політичне банкрутство. Його не підтримує суспільство, рейтинг підтримки його партії близький до статистичної похибки — отже, йдеться про політичного банкрута, який посаду може зберегти тільки з доброї волі олігарха і його ставленика у кріслі президента. А за таку добру волю доводиться відплачувати, виконуючи накази. Укупі з приватними батальйонами і всілякими «нацдружинами» все це може дуже швидко перерости в поліцейську державу й диктатуру. Саме через це на посаді міністра внутрішніх справ не може бути політик, який не матиме власної партії в парламенті й підтримки суспільства. Бо це неминуче перетворить його на вдячну маріонетку в чужих руках. І саме тому він має піти.
