Порошенку не можна "торгувати на крові", а до рук Зеленського кров не прилипає?

Рішення про економічну блокаду окупованих районів Донбасу не було ініційовано українською владою, яка тоді побоювалася економічних проблем не тільки для самих окупованих територій, а й для решти України. Воно стало підсумком багатоденного протистояння патріотичної громадськості та влади, постійних звинувачень у «торгівлі на крові», які лунали в ефірі телеканалів, що підтримують сьогодні нового президента Володимира Зеленського з вуст представників політичних сил, які підтримують сьогодні Володимира Зеленського і звинувачують стару владу у збагаченні на війні.

Так що ж закінчилося — кров, патріотизм, нажива або сумління? Де ж гнівні вигуки патріотів, де ж спеціальні ефіри телеканалів? Де це все? Або Порошенку не можна «торгувати на крові», а до рук Зеленського кров убитих українських солдат не прилипає? Або 2017 року для того, щоб зупинити цю торгівлю, можна було організовувати незаконну по суті блокаду на лінії розмежування, а 2019 року можна просто аплодувати і радіти? Чому вони всі мовчать? Що за огидний сеанс псеводопатріотіческого стриптизу?

Ми, порядні люди в цій країні, виявилися лише тонким прошарком між тими, кому наплювати на Україну і тими, хто картинно рве на собі вишиванки, коли за це можна отримати політичні дивіденди і просто дивіденди. І тих, і інших об'єднує одне — жага до наживи. Просто дуже хочеться грошей. І їм абсолютно все одно на чому заробляти — на війні так на війні, на мирі, так на мирі, на боротьбі з «торгівлею на крові», так на боротьбі, на схваленні «торгівлі на крові» — так на схваленні. У одних немає мізків, у інших — совісті.

Так вони продадуть і честь України, і саму Україну. І навіть не помітять цього.

Джерело