Передплата 2024 ВЗ

"Ковбасний рейтинг" - суть пострадянських симпатій

На президентських виборах у березні 2018 року Володимир Путін отримав 72 відсотки голосів виборців. 25 травня Всеросійський центр вивчення громадської думки повідомив про падіння рейтингу довіри президенту Путіну до історичного мінімуму - до 31,7 відсотка. Що ж сталося з популярністю авторитарного правителя?

Адже Крим досі російський, Кремль протистоїть Заходу і демонструє громадянам, що Росія — велика держава. Телебачення, як і раніше контролюється державою і несе всяку ахінею про велич Путіна і його режиму. А громадяни не дуже задоволені.

Секрет є простим. Путін — класичний політик-популіст, саме завдяки цьому сім'ї Єльцина і олігархам 2000 року вдалося привести мало кому відомого чиновника на посаду президента Росії. Однак популярність популіста пов'язана, перш за все, із його готовністю годувати патерналістський люмпенізований електорат. Не буде ковбаси — не буде любові.

Володимиру Путіну просто повезло зі стрімким зростанням нафтових котирувань — якби їх не було, ми насилу згадували б сьогодні ім'я наступника Єльцина, а Росією давно вже керував би зовсім інший політик. І не обов'язково, що один і той самий. Але нафта зросла у ціні, чиновники будували собі розкішні палаци і ділилися доходами з люмпеном. Крим і Донбас були усього лише приємним бонусом — адже тим, хто нічим реально не зайнятий, приємно усвідомлювати ще й власну велич.

Але тепер, коли доходи росіян з кожним днем ​​падають — і будуть падати аж до остаточного краху сусідньої держави — популярність Путіна тане на очах. Нікому більше не цікаві ані Крим, ані Донбас, ані Грузія, ані інші дурниці путінського режиму. Всім потрібна «халява». А її немає. Значить, такий Путін росіянам не потрібен.

Але я думаю не про Путіна — адже криза в Росії є неминучою і закладена в саму структуру державності сусідньої країни. Я думаю про людину, яка кілька тижнів тому перемогла на українських президентських виборах з «путінським» результатом. Чи розуміє Володимир Зеленський, що його електорат і електорат Володимира Путіна — це один і той самий електорат. Так, прихильникам нового президента буде приємно, якщо він кого-небудь посадить і буде говорити про нові обличчя і боротьбу з корупцією, якщо він переїде до нового офісу і буде хамити парламенту. Але головне, що об`єднує всіх цих людей — ковбаса. Тобто стрімке підвищення рівня життя.

Зеленський може відмовитися від співпраці з МВФ, щоб створити видимість соціальних преференцій — але це призведе до зубожіння його електорату. Зеленський може продовжити співпрацю з МВФ — але це призведе до невдоволення його електорату. Ще Зеленський може відкрити нафтове родовище де-небудь у Полтавській області, розплатитися з боргами, підвищити українцям зарплати і пенсії, створити клас споживачів державної ренти. Тобто зробити все, що зробив Путін. Але це тільки якщо родовище буде відкрито. Без родовища нового президента очікує тільки стрімке падіння рейтингу, розчарування електорату, крах надій, втрата влади.

Якщо Володимир Зеленський, його прихильники і шанувальники не вірять в такий прогноз, нехай вони уважно ознайомляться з путінської соціологією. У всіх популістів цього світу одна доля. Їхні режими або руйнуються, або стають жорстокими диктатурами.

Джерело

Схожі новини