Але Коломойський не хоче повертати борги…
Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, п'ять партій проходять до Верховної Ради, якщо б вибори відбулися сьогодні.
Три з них очолює мафія з Дніпропетровської області. Це партія «Слуга Коломойського» з майже 40% голосів, «Батьківщина Тимошенко» — 9% та «Сила і честь трьох богатирів — Кучми, Пінчука та Смєшка» — з 5.5%.
Разом вони можуть створити більшість у 53,5% голосів і захопити всі міністерські посади в уряді України. Так, як 2010 року це зробила донецька мафія. Якщо при цьому Тимошенко не отримає газову трубу на посаді прем'єра, а, припустимо, обійме, не маючи відношення до газових стосунків з Росією, посаду голови Верховної Ради, тоді ще не «всьо пропало». Маю на увазі «не все пропало» для Коломойського, обтяженого боргами у 5,5 мільярда доларів перед урядом України та поверненням рефінансування на 2 мільярди доларів Нацбанку України. По суті, це є борги Коломойського Міжнародному Валютному Фонду, оскільки саме МВФ є головним кредитором і уряду і Нацбанку.
Наразі і уряд, і Нацбанк мають запаси, щоб обійтися до грудня цього року без чергового кредиту. Але у грудні знадобляться щонайменше 3 мільярди доларів, і якщо МВФ відмовить, то за ним відмовлять й усі інші західні кредитори. Бо вони не позичають, якщо не кредитує МВФ. Оскільки держава на таку суму не зможе знайти кредиторів, доведеться йти на поклін до Кремля, щоб закрити «касовий розрив». Гарна буде ситуація — позичати гроші в агресора, щоб мати кошти чинити йому військовий опір на Донбасі. Сюрреалізм на марші!
Утім, українцям не звикати до сюрреалістичних ситуацій. В умовах, коли урядові посади, пов'язані з фінансами, недоступні до парламенських виборів, екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, який все свідоме життя опікувався фінансами, отримує посаду голови РНБО. Тепер має опікуватися координацією усієї оборони держави. А в голові у нього — як звести дебет з кредитом у бюджеті держави. Він знає, що скорочення витрат на оборону дозволило б покращити баланс бюджету. Тож він думає, що встановлення миру на умовах агресора допоможе збалансувати бюджет. Зокрема, тому що зменшиться відсоток, під який можна взяти нові кредити. Це свідчить лише про те, що пан Данилюк перебуває не на своїй посаді. Хоча, якщо повернеться на урядову посаду, яка відповідатиме його фаху, досвід роботи в РНБО може стати йому у нагоді. Можливо, краще почне розуміти військових.
Насправді ж на посаді голови РНБО має бути людина не з фінансового світу, а з нафтогазового. І, звісно, не промосковська. Бо не військовими діями, ні тим більше фінансовими маневрами, Донбас та Крим не повернути. А от експортом українського газу до Європи можна.
Петро Олексійович програв вибори ще у 2016 році, коли не скористався стратегічною можливістю надати Юзівське родовище газу компанії, яка б уже зараз закрила газову нестачу України і перетворила б Україну з імпортера газу на експортера. Замість цього право видобувати газ здобула невеличка фірма, пов'язана із колишнім міністром Злочевським, що співволодіє компанією «Бурісма». («Бурісма» не становить загрози для Кремля, бо видобуває таку кількість газу, яка влаштовує Кремль). Це було стратегічною помилкою, бо тепер склалася реальна загроза припинення транзиту російського газу з 1 січня 2020 року, і потрібно терміново шукати мільярд доларів на закачування 4 мільярдів кубів газу у підземні сховища, щоб протистояти шантажу Кремля. Якщо би працювало на повну потужність Юзівське родовище, то на перемовинах про новий контракт транзиту позиція України була б такою сильною, що Москва мала би піти на поступки. Це б прискорило звільнення Донбасу. А зі звільненим Донбасом президент Порошенко вибори б не програв. Хоча б тому, що в умовах миру можна було б полегшити комунальні платежі майже всім виборцям. Ще кращі результати були б, якщо й Олеське родовище розроблялося б і вийшло на планову потужність з 5 мільярдами кубів на рік.
Якщо основною проблемою Росії завжди були дороги та дурні, то проблемою України була відсутність стратегічного мислення у питанні енергетичної незалежності. Але не через відсутність розуму, а через патологічну нездатність ставити загальнодержавні інтереси вище кланових. Навіть коли хороші ідеї знаходили шляхи в уряд, Москві вдавалось через своїх агентів впливу блокувати всі проекти, що вели до енергетичної незалежності Української держави.
Співвласник «Укрнафти» і власник Кременчуцького нафтопереробного пан Коломойський - не новачок у нафтогазовому бізнесі. Тому його вплив на владу у Києві міг би усунути прокляття енергетичної залежності, що висить над Україною.
Але є дві перешкоди. Перша — невідомо, чи здатний він ставити державні інтереси вище кланових. Тому його адвокат Андрій Богдан на посаді глави Адміністрації президета виглядає особою з конфліктом інтересів.
Друга перешкода — у його великих боргах через ПриватБанк, що ставить олігарха у ворожі стосунки з МВФ і спокушає використати свій вплив на владу для зменшення боргового навантаження і поступок з боку МВФ.
