«Злочинна влада» президента Голобородька
Надія ще живе. Боротьба не скінчилася — вона переноситься у другий тур і до Верховної Ради
Кіт Мурчик граціозно стрибнув на підвіконня, бо з нього віяло ароматом консервів кіті-кет. Це виглядає «прикольно» — промайнуло у підсвідомості, і раптом свідомість нагадала, що це слово — «прикольно" — вже десь чув цього вечора. Так, «прикольними» були дані екзит-полу першого туру президентських виборів, прикольними виглядали ті 30 відсотків виборців, що віддали свої голоси за виконавця ролі президента Голобородька.
Чомусь мені спало на думку, що Мурчик міг би назбирати і більше 30 процентів, якби вдалося якимсь чином назбирати 2,5 мільйони гривень застави і вмовити Центрвиборчком зареєструвати його кандидатом у президенти. А чеснот у Мурчика, хоч город городи. По-перше, він прикольний; по-друге, білий і пухнастий, а це означає, що хабарів не бере і у бюджетні гроші свої лапи не запускає; по-третє, йому можна довірити будь-яку державну таємницю, бо навіть і під тортурами її ворогам не видасть; по-четверте, він не залежить від пана Коломойського, так само, як і пан Коломойський не залежить від нього; по-п'яте, якщо йому надати змогу делегувати свої президентські повноваження таким визнаним фахівцям, як колишні міністри Данилюк та Абромавічус, то міжнародні кредитори у особі Міжнародного валютного фонду, можливо, будуть задоволені. Перелік незрівнянних чеснот Мурчика можна було б продовжувати, але обмежимося ще двома зауваженнями.
Перше, у Мурчика є приятель — кролик, що живе неподалік. Якщо би Мурчику вдалося перемогти на цих виборах, то на наступних президентських виборах, кролик мав би усі шанси на обрання, бо на відміну від Мурчика, він дуже пристойно володіє не тільки українською, а ще й англійською мовами.
Друге, Мурчик ворогує з вовком, який живе у найближчому лісі. А це означає, що він би ніколи не призначив його головою комісії з питань комунальних тарифів. Тому тарифи на електроенергію були би не дві гривні за кіловат, а рівно у два рази дешевші. А може і в чотири, хто зна.
Тепер повертаємося від наших чотириногих друзів до менш пухнастих і щирих створінь.
Як відомо, усі влади, що керували Україною за останні 28 років, рано чи пізно ставали «злочинними». Причому, чим більше було месіанських сподівань, тим більше ненавиділи Лжемесію. Бо щодо Кучми і Януковича ніхто ілюзій не плекав з самого початку. А от від лідерів, що стали Президентами на плечах Майдану — Ющенка та Порошенка — очікували дива. Дива не сталося, та його й не могло бути хоча б тому, що повноважень у Ющенка і Порошенка було рівно вдвічі менше, ніж у Кучми і Януковича. А навіть, якби і були такими ж, як у Кучми, навряд чи ці завищені очікування можна було б здійснити.
Оскільки в разі перемоги у Зеленського буде повноважень стільки ж, скільки було в Ющенка або Порошенка, то без більшості у Верховній Раді він не зможе провести жодного закону і жодної реформи. Звісно, ніякої більшості у Зеленського у Верховній Раді не буде. Тому йому захочеться дострокових парламентських виборів, але й цього не буде, бо до призначених на осінь виборів до Верховної Ради і так залишилося небагато часу. Отже, до осінніх виборів ніяких реформ не буде, і тому нова влада ще до осені встигне перетворитися в очах більшості виборців у «злочинну».
Така ситуація вигідна виключно Москві та олігархату. Москві — тому, що без синхронних дій президента та прем'єра ніяка ефективна зовнішня політика заради відновлення суверенітету України над окупованими територіями неможлива. Олігархату така ситуація додає часу, щоби зберігати свої конкурентні привілеї і, відповідно, гарантовані прибутки.
Що є позитивним у цій ситуації? Порошенко зберіг свою позицію як альтернативу Зеленському, і тому його вага у Верховній Раді збережеться. Надія ще живе. Боротьба не скінчилася — вона переноситься у другий тур і до Верховної Ради.
