MARUV підкралась непомітно?
Результат Нацвідбору на Євробачення приголомшив. У багатьох українців у душі вирують змішані почуття: розчарування, безсилля, злість, сором… Але далеко не у всіх.
Ми дивуємося, як таке сталося? Нічого дивного, якщо згадати недавню «історію становлення» нашого шоу-бізнесу. Вульгарність, несмак та примітивізм, «поющие труси» все ще у моді. Саме такий «формат» шоу-бізнесу культивувався та нав'язувався в Україні останні десять-п'ятнадцять років. Значна частина українців вихована на такій, вибачте, культурі. Їм по кайфу. Ось і Данилко «топив» на MARUV. А він для багатьох авторитет. Принаймні у шоу-бізнесі.
Скажете, як таке могло трапитися після п'яти років війни з Росією? Як бачите, могло і трапилось, бо для значної частини суспільства, саме тих, для яких «поющие труси» — формат, ніякої війни немає. Вони її анітрохи не відчувають і не хочуть відчувати, усіляко відгороджують себе від щонайменшого нагадування про війну. І такі, як MARUV, допомагають їм залишатися у зоні комфорту. Логіка цих цілковито інфантильних людей така: якщо хтось хоче — нехай воює, це їхні проблеми, нас це не стосується, ми живемо своїм повноцінним життям — співаємо, що хочемо, сміємося, над чим хочемо… Саме ця категорія «балдіє» над жартами «95 кварталу», а в караоке у львівських ресторанах співає російські та радянські хіти. Для них MARUV — ментально близька. Вони також не знають, скільки живе в Росії людей — чотири мільйони чи чотири мільярди. А яка різниця? Навіщо їм то знати, забивати свої голови зайвою інформацією. Ось зайдіть сьогодні ввечері у будь-який нічний клуб (там яблуку ніде впасти) — і спитайте першого-ліпшого відвідувача чи відвідувачку, скільки людей живе на планеті? Чи навіть в Україні? Заодно для гарантії запитайте про столицю Португалії, або хто президент Франції. При цьому побачите, що на танцполі чимало дівчаток, які будуть нагадувати MARUV. І це, зауважте, не стрип-бар, а звичайний нічний клуб.
Мені не подобається, коли кажуть про дві України. Але це гірка правда. Голосування за переможця Нацвідбору на Євробачення вкотре яскраво це продемонструвало. Патріотична частина програла «обивательській посередності». Програла, тому що віддала супернику цей бій на відкуп, самоусунулася. Бо вважала, що Євробачення — це забавка для обивателя, що це несерйозно. Злегковажила, недооцінила ризики гібридних викликів. Лише інтерв'ю Скрипіна з близнючками-колаборантками Анною і Марією «розбудило» і громадськість, і суддів, і організаторів, які мали б у правилах відбору застерегтися від такої ганьби. За п'ять років гібридної війни з Росією можна вже зрозуміти, що наш противник без втоми шукає слабкі місця і саме туди атакує. Неважко передбачити, що і цією ситуацією пропагандисти Кремля скористаються на повну. Нам ще вчитися і вчитися жити у цих реаліях. І, як бачимо, вчитися доводиться на власних помилках. Перемога MARUV — це помилка, яку ще можна виправити. Для цього потрібна воля — і громадянського суспільства, і влади. Гібридний варіант, мовляв, вона має пообіцяти, що не буде надалі гастролювати у ворожій країні, — не варіант. Вона зараз, що завгодно пообіцяє, а потім матиме ці обіцянки у носі. Це — національний відбір, учасник представляє країну, тому країна має повне право діяти виключно у державних інтересах. Не маємо права віддавати національні інтереси на відкуп обивательської посередності, якою так легко маніпулювати.
