Кримчани потрохи почали прозрівати

З подружжям Олени і Сергія із Запоріжжя я познайомилася багато років тому у Туреччині — відпочивали в одному готелі. Веселі, компанійські, дружелюбні… Ми швидко знайшли спільну мову. Тепер дружимо, на жаль, здебільшого на відстані, через соцмережі.

Олена і Сергій — ресторатори. Мають проєвропейські погляди, підтримували Помаранчеву революцію, революцію Гідності. Люблять їздити в Європу на відпочинок. За політичними поглядами більше тяжіють до «зрадофілів», які розчарувалися… Порошенка не люблять, за кого будуть голосувати — не знають, або не хочуть мені говорити, щоб не сваритися. Розмовляють російською, хоча запевняють, що українську мову дуже люблять і шанують, але «так звикли». Як і звикли до російської естради, під яку «відривалися» на Новий рік.

Через соцмережі побачила, що вони зібралися до Криму. Тут же написала їм, мовляв, навіщо туди їдете?! Пояснили, що

до анексії щороку їздили у Саки на лікувальні грязі. Олена має певні проблеми зі здоров'ям, запевняє, що лише сакські грязі її рятують. «Завдяки ним у нас народилась молодша донька», — каже Сергій. Нині, пояснює, припекло так, що після довгих роздумів таки наважились поїхати в анексований Крим. Я через Інстаграм не без остраху стежила за їхньої поїздкою. На щастя, все обійшлось без пригод. Коли повернулися, я зателефонувала Сергію, щоб дізнатися про його враження від відпочинку в окупованому Криму. Ось що він розповів.

«Враження суперечливі, — каже Сергій. — Дорога до Чонгару — суцільний жах: яма на ямі, живого місця немає. Я пробив два колеса, просто розірвав їх на шматки. Траса до адмінкордону була майже порожня, машин немає. Прикордонників пройшли швидко. Щоправда, українським митникам довелося заплатити хабар у три тисячі гривень, бо я віз забагато готівки — 250 тисяч рублів, а можна лише 25 тисяч на людину. Але мені потрібні були гроші, щоб на місці заплатити за путівку. Коли в'їхали у Крим, вже стемніло, тож вирішили переночувати у Сімферополі в готелі. На перший погляд місто справило гарне враження: чисто, багато будинків підсвічені… Зранку поїхали у Саки, в санаторій „Полтава“. Нас там зустріли доброзичливо, тішилися, що до них приїхали з материкової України. Ще відпочивала сім'я з Дніпра».

Сергій з дружиною і донькою винайняли двокімнатний номер напівлюкс з видом на море. За три тижні з триразовим харчуванням і лікуванням заплатили 150 тисяч рублів (2250 доларів). Додаткові процедури, як от масаж чи озонотерапія, — за окрему плату. Один сеанс озонотерапії — 550 рублів. Це якщо через касу, але Сергій домовився з дівчатами, що роблять процедуру, напряму і платив їм у кишеню 400 рублів. Те саме і з масажами…

Каже, санаторій був заповнений майже «під зав'язку». Так щастить далеко не всім санаторіям у Криму. Зазвичай вони майже порожні, особливо взимку. Але санаторій «Полтава» має гарну репутацію, його власник начебто киянин. Принаймні так каже Сергій. Контингент відпочиваючих — різношерстий, але переважно бюджетники. Їх місцеві ненавидять лютою ненавистю, бо «страшна бідося». «Таксист, що возив нас в Ялту, розказував, що „за України“ курортники були виховані, багато приїжджало сімей з дітьми, а нині з Росії суцільно бидло їде», — розповідає Сергій. Він звернув увагу, що в Саках багато чеченців. Їх «за кілометр» видно, бо усі, як правило, в спортивних костюмах, де на спині великими буквами написало «Грозний». Це, каже, трохи «напрягало».

Ціни в Криму трохи вищі, ніж в Україні, а ось бензин — дешевший. Літр 98-го — 34,99 рублів (приблизно 20 гривень). Це на 25 відсотків дешевше, ніж в Україні. А ось дороги ще гірші, ніж у нас. І це Сергія дуже здивувало. Каже, думав, що Росія мала би в Криму за ці п'ять років збудувати гарні дороги, аби місцеві «відчули різницю». Натомість дороги стали ще гіршими, ніж були до анексії. І це дратує кримчан, які, за словами Сергія, потрохи почали прозрівати. «Багато місцевих шкодують, що так сталося. Особливо молодь, — розказує чоловік. —  Відчувається ностальгія за колишніми часами, за Україною. Але своєї вини за нинішній стан вони не визнають. Кажуть, а що ми могли змінити, нас, мовляв, ніхто не питав». В кафе і ресторанах часто чули українські пісні, особливо популярний гурт «Казка».

Найбільш адекватна, каже Сергій, молодь. Вони телевізор не дивляться, тому саме життя корегує їхні погляди. Серед них найбільше проукраїнськи налаштованих. Наприклад, масажист у санаторії, хлопець років за двадцять, не приховував проукраїнських поглядів. У його кабінеті на столі стояв синьо-жовтий прапорець.

З агресією подружжя із Запоріжжя ні разу не зіштовхнулося, навпаки, усі були до них дуже привітні. Свій Мерседес на українських номерах припаркував біля санаторію. Трохи переживав, що можуть пошкодити, але ніхто автомобіль не рухав.

Щоправда, по дорозі назад їх зупинив кримський поліцейський. Сергій порушив правила руху, пішов на обгін і перетнути подвійну суцільну. За таке правопорушення мав сплатити штраф у 5 тисяч рублів. Зійшлися на хабарі у дві тисячі. Коли вже віддав гроші, між іншим сказав поліцейському, що в Україні «домовитись неможливо», мовляв, патрульні хабарів не беруть. Той промовчав і побажав щасливої дороги…