Ідеологія «русского мира» дає дозвіл на насильство навіть священикам
Митрополит Павло нічим не відрізняється від Путіна
Що б ви подумали про людину, яка хвалиться умінням насилати смертельні прокляття? Що вона учасник «Битви екстрасенсів» і декламація езотеричних дурниць є частиною сценічного образу? Або що все це самопіар вокзальної ворожки, яка приписує собі магічні здібності, щоб залучити нових легковірних клієнтів?
Ви помиляєтесь. Розповідями про вміння проклясти людину «напевно» намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври митрополит Павло прокоментував інформацію про зникнення 10 цінних предметів, які передали на зберігання монахам.
«Щось ніхто не дивився, що в храмах були ремонтні майстерні. Були відкриті дискусії про виселення цих майстерень, і я сказав, що помруть, якщо не підуть. І в один день троє людей померли. Після цього вони написали відкритий лист-скаргу на мене Блаженнішому митрополиту Володимиру. Коли я з ним говорив, побачив, що у нього з очей „йдуть іскри“. Це я ніжно так говорю. Він запитав мене, чому я дозволяю собі проклинати музейників, адже у них померли троє людей. Я повертаюся і кажу: „До вечора помрете всі. В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Правда“. Ще одна людина померла», — розповів Павло.
Тут треба сказати, що деякі місця більш ніж 30-хвилинного монологу митрополита дуже мальовничі. Це і слова про «дрантя», яке Україна видає за музейні цінності, і про ікони, які митрополит Павло розписував мало не власноруч. Основний лейтмотив — все наше, навіть те, що ваше. «Лавранаш».
Але найбільш показове навіть не це. Відео з розповіддю про «святе прокляття» опубліковано в YouTube на каналі «Лавра. Шлях до небес». Це натяк? Знущання? Православний тролінг 80-го рівня? Обіцянка відправити когось на небеса в поєднанні зі смакуванням подробиць смерті чотирьох музейників, які лише працювали в ремонтних майстернях при монастирі, — це сюр. Невже серед величезної команди прес-секретарів, операторів, інтерв'юерів не знайшлося нікого, хто порадив би святому отцю вирізати фрагмент з вихвалянням чорної магії з відео, яке буде розміщено на церковному інтернет-каналі?
Більшість коментаторів, які потішаються над одкровенням про масове вбивство словом, відзначають містицизм намісника лаври і його щиру віру в силу власного прокляття. Мовляв, який піп — такий і прихід. У сенсі чи варто дивуватися, що середньостатистичний прихожанин РПЦ в Україні продовжує вірити в московську монополію на божественну благодать, якщо духовний пастир уявив себе новим Мерліном? Але ж справа саме у вірі. Митрополит Павло вірить, що працівники музейних майстерень померли в результаті його «святого прокляття». Це не викликає у нього жодного сумніву. Але тоді де ж печаль? Де молитва про ворогів? Де каяття за слова, сказані в серцях? Ми ні слова не чуємо про християнські канони, про любов до ближнього. Звідки ця радість і ленінське примруження в очах?
На відео намісник Києво-Печерської лаври вигукує: «Яка ми зарубіжна церква в Україні? Ми українці!». Але чому тоді не чути закликів до росіян припинити війну? Чому кримські митрополити, які роздають ордени гауляйтеру Аксьонову, кроплять святою водою ракетно-зенітні комплекси, націлені в глиб материка? Чому не виключені з лав Синоду РПЦ в Україні і беруть участь у формуванні церковної політики? Суть в тому, що в результаті певних мутацій РПЦ перетворилася в секту людей, які вірять, що смерть — це прояв захисту, посланий згори. Десятки тисяч загиблих українців — це ж теж акт «турботи Путіна про українців». У даному випадку отець Павло нічим не відрізняється від пропагандиста Кисельова або Путіна з його знаменитим: «Ми потрапимо в рай, а вони просто здохнуть».
Ідеологія «русского мира» дає дозвіл на насильство всім своїм прихильникам. Священики, які приховували в храмах Криму і Донбасу зброю і іноземних диверсантів, мало не канонізовані бойовики Гіві і Моторола, ікони з ликом душогуба Сталіна, освячення російськими священнослужителями ракет «Сатана» — все це символи віри, проти яких ні отець Павло, ні його парафіяни ніколи не протестували. Справа не тільки в тому, що ці люди випромінюють морок, поширюють темряву і волають до ницих інстинктів. Страшно, що вони вірять у власну маячню.
