Українці обиратимуть між Порошенком і чотирма популістами

Неофіційна кампанія президентських виборів, що відбудуться в березні 2019 року, почнеться у вересні. Та перелік імовірних кандидатів уже практично визначений. Хоча українці прагнуть побачити нові обличчя, вони так і не з'явились і навряд чи з'являться за вісім місяців, що лишилися до дня голосування.

На виборах 2019 року українці — під пильною увагою Заходу — обиратимуть між нинішнім президентом Петром Порошенком і чотирма кандидатами-популістами. Чотири із шести виборів, які відбулися в Україні з 1991 року, мали два тури. Вочевидь, так буде й наступного року. Лише в 1991 і 2014 роках — обидва рази завдяки неординарним обставинам — кандидати-переможці Леонід Кравчук і Петро Порошенко змогли виграти ще в першому турі.

Головним опонентом-популістом Порошенка є Юлія Тимошенко — лідер партії «Батьківщина», яка хоч і має статус спостерігача в Європейській народній партії, однак насправді має ліве спрямування. Іншим популістським кандидатом є Олег Ляшко, який очолює Радикальну партію, контрольовану олігархами.

Результати соціологічних опитувань так задовго до дня виборів слід сприймати з пересторогою. Водночас, згідно з одним із таких опитувань, Україну може чекати небезпечний сценарій — вихід у другий тур виборів популістів Тимошенко й Ляшка.

Олігархи в Україні ніколи не діяли спільним фронтом. І після 2014 року, коли вони почали підтримувати практично кожну партію, ця тенденція стала ще більш вираженою.

Олігарх Ігор Коломойський утворив виборчий союз із Тимошенко проти Порошенка. Причини цього слід шукати в тому, що держава позбавила його корупційних джерел доходу, які він отримував через державну компанію «Укрнафту», що раніше була під його непрямим контролем, і «Приватбанк», який було націоналізовано.

Два інші популісти з проросійськими поглядами Юрій Бойко і Вадим Рабінович раніше належали до Партії регіонів, а згодом увійшли до складу «Опозиційного блоку». Нова партія Рабіновича «За життя» нещодавно заручилася підтримкою Віктора Медведчука — найбільш проросійського політика в Україні, якого пов’язують з Володимиром Рубаном і колишньою депутаткою від «Батьківщини» Надією Савченко, звинувачених Генпрокуратурою у спробі державного перевороту.

У період економічних труднощів і російсько-української війни на Донбасі популізм знаходить відгук у деяких українців. Цьому сприяє й те, що українські популісти — як і їхні колеги в Європі та США — жонглюють фактами й обіцяють золоті гори.

У так званому рейтингу популістів і брехунів в українській політиці від аналітичного центру Vox Ukraine Тимошенко посіла перше місце. За нею розташувалися колишній депутат «Опоблоку» Рабінович та нинішні депутати цієї фракції Юрій Бойко й Олександр Вілкул. Першу п'ятірку замкнув лідер фракції «Самопомочі» Олег Березюк.

Цікаво, що найчастіше серед усіх ключових українських політиків правдиві заяви робив нинішній прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Vox Ukraine також виявив, що «Народний фронт» на чолі з колишнім керівником уряду Арсенієм Яценюком і «Блок Петра Порошенка» найбільше підтримують реформаторські закони. Третє місце посіла «Самопоміч», а популістські Радикальна партія й «Батьківщина» отримали четверту й п'яту сходинки, відповідно.

Цього року МВФ і ЄС вимагають від України здійснити три реформи: створити антикорупційний суд, впровадити ринок землі завдяки скасуванню мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та підвищити комунальні тарифи до рівня ринкових цін. Першу реформу реалізували завдяки ухваленню відповідних законів у червні й липні, тоді як на заваді втіленню двох інших стоять популісти в парламенті.

Ключове завдання Вищого антикорупційного суду — притягнути до відповідальності корумпованих високопосадовців, злочини яких розслідує Національне антикорупційне бюро, в обхід корумпованої судової системи. ВАС, вочевидь, зможе повноцінно запрацювати тільки після президентських виборів 2019 року.

Підвищення комунальних тарифів менш ніж за рік до президентських виборів означатиме для Порошенка політичне самогубство. Суспільне невдоволення новими тарифами збільшить популярність популістів, що загрожує зупинкою реформ і євроінтеграції.

Земельній реформі протидіють усі чотири політичні лідери-популісти, які змагатимуться з Порошенком наступного року. Тимошенко опирається будь-яким іноземним інвестиціям в українські газопроводи й тому регулярно критикує наміри уряду залучити додаткові іноземні фінансові вливання. Проросійські популісти, зі свого боку, обстоюють залучення російських інвестицій.

Серед усіх українських політиків Тимошенко найзавзятіше підтримує продовження чинного мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, попереджаючи, що інакше «розпочнеться велика громадянська війна аграрної мафії проти фермерства». Тимошенко також почала кампанію зі збору підписів, аби провести референдум проти земельної реформи.

Земельна реформа тісно пов'язана з успішною децентралізацією, яка дала змогу суттєвого збільшити бюджетні доходи, що лишаються на місцях. Популісти, втім, критикують і децентралізацію. Згідно з позицією Світового банку, земельна реформа зможе стимулювати економічне зростання і скоротити безробіття.

Протидію земельній реформі з боку популістів доповнює їхній не менш відчайдушний опір медичній і пенсійній реформі — двом ініціативам, які вимагав Захід і які було реалізовано минулого року.

Раніше в другому турі президентських виборів зазвичай сходилися проросійський і прозахідний кандидати. Однак наступного року такий сценарій навряд чи повториться, адже російська агресія спричинила різке падіння популярності проросійських поглядів. Найгіршим сценарієм для України стане вихід до другого туру президентських виборів двох популістів — Тимошенко й Ляшка.

Іншим варіантом другого туру буде протистояння Порошенка й Тимошенко. Тоді як Порошенко покликатиметься на п'ятирічні зусилля зі здійснення реформ і європейської інтеграції після 2014 року, Тимошенко буде непросто запропонувати чітку і зрозумілу альтернативу. Її дві каденції на посаді прем'єр-міністра у 2005 — 2006 і 2007 — 2010 роках українці оцінюють не надто високо.

На відміну від Росії, результати наступних президентських виборів в Україні не визначено наперед. Україна, зрештою, є молодою демократією. Однак ми напевне знаємо, що переможець президентських виборів вплине на результати парламентських перегонів дев'ятьма місяцями потому, а підсумки обох виборів визначать, чи стануть результати європейської інтеграції України незворотними після 2024 року.

Джерело