Щоб врятувати український газогін, треба зробити американцям пропозиції, від яких неможливо відмовитись
Ламаючи угоди, Росія отримує моральне задоволення, як змія від смерті черепахи
Змія просить черепаху перевезти її через річку. Черепаха питає: «А ти мене, часом, не вкусиш?». «Хіба дурна? Ми ж тоді обидві підемо на дно!». Допливли до середини річки, і змія все ж вкусила. Йдуть на дно, останнє питання черепахи:"Навіщо ти це зробила? «Змія, зітхаючи: «От таке я лайно».
У 1998 році ціна нафти була нижчою, ніж 20 доларів за барель. Російський бюджет тріщав по швах. Уряд Росії випустив облігації і коли іноземні інвестори їх купили, відмовився за ними платити. Іноземні інвестори втратили 40 мільярдів доларів. За таку поведінку Росію не покарали - уряди інших країн співчували їй і втрати приватних інвесторів розглядали як своєрідну «допомогу» знедоленому через низькі ціни на нафту і газ експортеру енергоносіїв. Допомога чужими грішми — це завжди круто! І наслідки рано чи пізно даються взнаки. Зазвичай цими наслідками є невдячність.
Десять років опісля, у 2008 році, сталася світова фінансова криза. Уряд Сполучених Штатів взяв на себе борги двох агенцій, що забезпечували житлові кредити у цілій країні. Через скорочені назви цих найбільших посередників між банківськими кредитами і будівельними компаніями, їх напівжартома називають Фанні Ме та Фредді Мак. Оці друзі Фанні та Фредді збільшили борги уряду США на нечувану суму понад 5 трильйонів доларів. З них 1,7 трильйона доларів боргових зобов'язань були на руках у іноземців, більшість припадала на уряд Китаю. Тодішній секретар казначейства, по нашому — міністр фінансів США, Генрі Полсон був стурбований тим, що уряд Китаю може спробувати продати цінні папери на відкритому ринку, і це викликало би паніку в решти кредиторів цих агенцій. Кредитори зажадали би від міністерства фінансів дій, які навіть багатому вуйкові Сему були б не під силу. І це би призвело до першого в історії уряду США оголошення про неплатоспроможність. Ще не раз почуємо про солодку парочку Фанні та Фредді, бо в умовах підвищення облікової ставки Нацбанком (ФРС), фінансовий стан цих установ може погіршитися.
Невеличкий екскурс в історію: США є єдиною країною у світі, уряд якої за всі роки з часів проголошення Незалежності у 1776 році ретельно виконував усі узяті на себе фінансові зобов'язання. Тому його боргові зобов'язання — облігації трежаріс (що можна перекласти як «казначейки», бо випускаються казначейством США) мають найвищий рівень довіри серед інвесторів у всьому світі.
Так от, китайський уряд не став випробувати спроможність США виконувати свої боргові зобов'язання тої скрутної осені 2008 року. Не тільки особисті зв'язки Полсона з китайським керівництвом сприяли такому рішенню, але й усвідомлення Китаєм важливості найбільшого ринку світу, яким є Америка, для збуту продукції китайських підприємств і наслідків скорочення цього ринку для китайської економіки. Але з'ясувалося, і про це сказав у інтерв'ю британській агенції BBC міністр Генрі Полсон, що Росія намовляла китайських посадових осіб розпочати скоординований продаж боргових зобов'язань Фанні і Фредді з метою довести уряд США до банкрутства.
Чи була би від того користь Росіїї? Моральне задоволення вони б отримали, але користь їм була б така ж, як змії від смерті черепахи. На дно пішли б усі. І відповідь на питання, чому вони це зробили, могли б дати тільки таку ж, як і змія.
Що нас найбільше цікавить у зізнанні Генрі Полсона, то це твердження, що президент Обама зайняв жорстку позицію щодо Росії після захоплення Криму, бо знав, як Росія себе поводила восени 2008 року. Це суперечить тому, що стверджує Трамп, звинувачуючи Обаму у недостатній жорсткості щодо Росії. Хто ж має рацію: міністр Полсон чи президент Трамп?
Відповідь на це питання може дати сам президент Трамп. Якщо він заблокує будівництво Північного потоку-2, запровадивши санкції проти учасників будівництва цього газогону, то він доведе, що політика Обами була слабкою. А якщо ні, то його позиція до агресора буде ще поблажлишовішою, ніж в Обами.
На жаль, події останнього місяця свідчать про те, що скоріше за все санкцій не буде. Розраховувати на протидію Європейського союзу за умови відсутності американських санкцій теж не слід, бо найбільші його країни — Німеччина, Франція, а також Нідерланди і Австрія підтримують будівництво. Спочатку речник міністерства економіки Німеччини висловив впевненість, що санкцій не буде і газогін збудують. Остання зустріч президента Трампа з головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером, де дійшли до порозуміння щодо скасування тарифів і збільшення закупівель американського скрапленого газу в Європі, теж не засвідчила, що американська адміністрація налаштована на жорску відсіч Потоку-2. Для України цей газогін може мати надзвичайно негативні наслідки. Зі 193 мільярдів кубічних метрів газу, що Росія експортувала у західному напрямку у 2017 році, 93 мільярди кубів йшло українськими газогонами. Додаткові потужності для транспортування — 55 мільярдів кубів через Північний потік-2, плюс 16 мільярдів кубів «Турецьким потоком» зменшить на 71 мільярд кубів потребу Росії в українських газогонах. І це зробить її ще більш агресивною до України.
Що ж робити Україні за таких обставин? Негайно запросити найбільші американські компанії Екссон та Шеврон до видобутку сланцевого газу. З Шевроном 2013 року була підписана угода про розподіл продукції на Олеському родовищі. Новий контракт буде на 5% вигідніший для Шеврону, а також на 5% вигідніший для дохідної частини бюджету України. А Екссону, який постраждав через окупацію Криму, слід запропонувати такий же контракт на юзівському родовищі, який був підписаний з Ройал Датч Шелл у 2012 році. І теж на 5% більше дістануть компанія і бюджет, бо нічого не дістане Янукович. Оскільки у зв'язку з будівництвом Потоку-2, звільняються потужності на українських газогонах, з 2020 року ці дві фірми зможуть заповнити труби 15 мільярдами кубів для експорту до Європи. І як тільки американські фірми заповнять труби магістральних газогонів, збільшиться спочатку моральна підтримка Республіканської партії, а невдовзі дипломатична і військова допомога уряду США.
Є дещо, чого маємо вчитися і в агрессора, — це швидкість, з якою там приймають рішення і впроваджують їх у життя. Від швидкості прийняття рішень і блискавичного їх виконання залежить незалежність держави. Часу обмаль, бо як тільки розпочнуться офіційні виборчі перегони, всі інші питання, крім виборів, відійдуть на другий план.
