Передплата 2024 «Добрий господар»

Ситник проти Холодницького: хто кого з"їсть?

Усе більше складається враження, що головна задача антикорупціонерів лежить виключно в піар-площині

Оприлюднення плівок з акваріуму Холодницького не стали бомбою: там, з юридичної точки зору, немає нічого. Змагання, насправді, іде виключно в площині піару, адже від того, хто в цій площині стане переможцем, той і виграє цю битву за «зачистку» території.

На жаль, все більше складається враження, що головна задача антикорупціонерів лежить виключно в піар-площині, яка передбачає всього дві опції: по-перше, це створення іміджу борців, який, в свою чергу, дозволить побудувати державу в державі. Суть цієї другої опції проста і відома з часів засновника ФБР — на кожного політика існує окрема папка компромату, яку потрібно витягувати в потрібний момент, і для вирішення відповідних політичних завдань.

В усій цій системі є свої правила поведінки, свої кодекси честі і свої герої та антигерої. Отже, давайте просто розглянемо кілька визначальних фактів для розуміння того, як функціонує антикорупційна машина нашої держави.

1. Як формується Homo-НАБУшник? НАБУ зайшло в наше життя дуже легко, на певній ейфорії і вірі в те, що одна конкретна антикорупційна структура може змінити життя. Ця легкість дала НАБУ глобальний карт-бланш, який був підтриманий особистою позицією послів Великої сімки. Останні взагалі не збираються входити в розуміння того, як функціонує держава, як насправді реально потрібно боротися з корупцією. Було прийняте просте рішення: одна проблема — один антикорупційний орган. Паралельно, треба розуміти, що ідеологічною основою роботи стало грузинське гасло: законність вторинна, головне вирішення питання. Власне вся ця атмосфера і відчуття повної захищеності від будь-кого, утворили атмосферу кастовості в НАБУ. Ця кастовість є з однією сторони позитивною частиною роботи НАБУ, з іншої — породжує відчуття повної безкарності, яка крім всього іншого породжує гори матеріалів, які оформлені з найгрубішими порушеннями всіх процесуальних норм.

2. Справа Насірова. Однією з основ роботи НАБУ стало правило «Посади трьох друзів». Саме це правило «вирішило» долю Насірова, який вважав, що голова НАБУ Артем Ситник його друг. Власне, справа Насірова, доволі суперечлива з юридичної точки зору (зрештою, як і більшість подібних справ), — це справа, яка була перевіркою Ситника, а не чимось іншим. Якщо він «посадив» свого друга, значить він зможе рухатися далі.

3. Справа Онищенка. Справа Онищенка — це пошук олігарха, над яким буде проведена «показательная порка». Поки справа майже не рухається, Онищенко захищається так, як може, але йому втрачати особливо нічого, бо, по суті, у нього не було заводів і фабрик. Весь його бізнес складався з кількох десятків осіб. Саме тому він так легко переїхав за кордон. Зараз НАБУ шукає іншу показову жертву. Слово «показова» — визначальне.

4. Рюкзаки сина Авакова. Справа сина Авакова має під собою лише одне підґрунтя: показати, що справи є проти всіх політиків. Справи можуть прискорюватися, можуть сповільнюватися. Але вони є в міфічному сейфі.

5. Справи Коломойського, Ахметова, Пінчука і Фірташа заховані. Судячи з усього, НАБУ не горить бажанням реально братися за справжніх олігархів — ні Ахметов, ні Фірташ, ні Коломойський, ні Пінчук не є їхніми підопічними. Так, проти них відкриті якісь справи. Але ми не чуємо про обшуки, про арешти їхніх людей і т.д. Причина такої лояльності зберігається за сімома замками, хоча лежить вона, судячи з усього, на поверхні: власників телеканалів, які можуть розпочати реальну війну, поки не чіпають. Про них можна буде згадати тільки після того, як укріпиться імідж НАБУ. На цьому фоні дуже показовим є ставлення самих телеканалів до НАБУ. Безумовним лідером лояльності є група Пінчука. Далі йде Ахметов, потім Фірташ і замикає четвірку Коломойський.

6. Справа Гонтарєвої, якої ніколи не буде. Немає жодного серйозного політика, який би протягом останніх двох років не задав одне логічне питання: «Чому НАБУ не чіпає Гонтарєву?». Відповідей тут аж дві: вона свята або за нею хтось стоїть. Хто може за нею стояти? Судячи з усього, це можуть бути ті самі люди (інституції), які стоять за спиною НАБУ. Власне зараз можна чітко сказати, що Гонтарєва виведена з-під будь-яких підозр і її прізвище не фігуруватиме взагалі ні в яких корупційних справах.

7. Чому не працює ДБР? Робота ДБР, теоретично, може різко ускладнити життя НАБУ, адже ДБР — єдиний орган, який має право нагляду за НАБУ. Робота ДБР — це такий собі Дамоклів меч, який поки ніхто не хоче підвішувати. Можна тисячі разів говорити про непереборні труднощі, але для запуску ДБР потрібна політична воля. Судячи з усього, до президентських виборів ДБР запрацювати не зможе. І це не об'єктивна реальність, а частина чиїхось суб'єктивних домовленостей.

8. Справа Холодницького. Ця справа — суцільний піар. Ситник вирішив прискорити події, очевидно отримавши «сигнали» від когось із партнерів. Але цей хід не став його тріумфом — в суспільстві обидва виглядають погано. Але в той же час всі прекрасно розуміють, що виходів із ситуації є аж три: іде Холодницький, іде Ситник або ідуть двоє. Як довго буде тягтися невизначеність? Судячи з виступу Холодницького, він не збирається здаватися, а значить, якщо не буде форс-мажорів, ця історія може затягнутися на кілька місяців.

Сьогодні я не зміг задати питання нашим головним антикорупціонерам. Точніше, це не питання, а прохання: давайте оголосимо місячник антикорупційної піартиші. Може, це допоможе реально боротися з корупцією.

Схожі новини