Передплата 2024 «Добрий господар»

Американський холодильник проти російського телевізора

Призначення нових послів - американського у Росію, а російського у Сполучені Штати - є продовженням змагання між холодильником і телевізором, на яке Кремль був приречений після запровадження санкцій за порушення ним міжнародного права у 2014 році. Новий посол США у Москві Джон Гантсман представляє інтереси холодильника, а посол Росії у Вашингтоні Анатолій Антонов намагатиметься довести, що телевізор здатний повісити локшину на вуха і тій частині людства, в якої на одну хромосому менше, ніж у пересічного російського телеглядача.

Те, що холодильник переможе на стаєрській дистанції, розуміють і у Кремлі. Але їх це не засмучує, бо вони вже довели, що на короткій дистанції перемагає телевізор. Тепер намагаються довести, що і на середній дистанції телевізор зможе втримати паритет. Сподіваються, що “по щучьему велению” вплив холодильника вщухне...

За сценою шоу «холодильник проти телевізора" стоять великі інтереси нафтогазового сектору російських державних компаній, разом з німецькими компаніями BASF та E.On, з одного боку, та інтереси нафтогазових компаній США з другого.

До цих інтересів належить і питання будівництва нового газогону “Північний потік 2”, який невигідний не тільки Україні, а й найбільшій у США і світі нафтогазовій компанії Exxon Mobil. Бо Exxon Mobil розробляє ділянку Нептун у румунській акваторії Чорного моря і мав би розробляти ділянку Скіфська, що межує з Нептуном і належить Україні, але через загарбання цієї ділянки Росією у 2014 році не може її розробляти. Це робить менш імовірним бажання Румунії витратити 220 мільйонів євро для будівництва газогону BRUA, який мав би об'єднати газогони Болгарії, Румунії, Угорщини і Австрії для 47 мільйонів споживачів. На Нептуні Exxon міг би видобувати 5 мільярдів кубів на рік і стільки ж на Скіфській ділянці. А якщо би дістав концесію від українського уряду і на ділянку Фороська, то до газогону BRUA міг би доправляти 15 мільярдів кубів щороку. Оце й бентежить Газпром та Кремль, бо ці 15 мільярдів кубів означають, що Росія більше не могла би нав'язувати ціну згаданим країнам. Цілком зрозуміло, чому Exxon проти “Північного потоку 2”, - бо з їхньої точки зору це шахрайський план російсько-німецьких компаній, що хочуть  доправити більше російського газу до Європи, тоді як Exxon не зможе видобувати газ через російське загарбання української території.

Кремль розраховував, що після підписання угоди з Exxon вартістю 500 мільярдів доларів, для промислу в арктичних водах, ця компанія буде поводитися чемно і не дуже протестуватиме проти розбійного захоплення родовищ на Чорному морі, які є меншими проектами у порівнянні з Арктикою. Але для Exxon і для пана Тилерсона, який працював у компанії 41 рік, це все-таки велика проблема, бо вони цінують свою репутацію. Колись пан Тилерсон оцінював кремлівських розбійників тими словами, на які вони заслуговували. Але пошуки нових родовищ, якими Exxon мав заміщати ті, що виснажуються, все більше притягували його погляди до карти Росії. І заради інтересів фірми, з якою було пов'язане усе його свідоме життя, він переступив через свої переконання і зав'язав близькі стосунки з кремлівськими нафтогазовими хуліганами. Але його переконання не змінилися. І якщо Україна буде, з одного боку, твердо стояти на неприпустимості силових захоплень родовищ, а з другого, пропонувати вигідну для Exxon співпрацю, держсекретар Тилерсон із повагою сприйме таку позицію української влади. Якщо ж наш уряд ще зацікавить Міжнародний валютний фонд обіцянкою використовувати свої доходи від родовищ на покриття боргу перед МВФ, то уряд США, який є найбільшим спонсором МВФ, матиме ще більше підстав підтримувати позицію України.

Пан Гантсман, коли він іще не був послом у Москві, висловив таку думку: оскільки Росія 50% свого бюджету дістає від продажу енергоносіїв, то слід створенням конкуренції на європейському ринку обмежувати її доходи. І це буде найбільш ефективним способом примусити її поважати міжнародне право. Це позиція холодильника. А посол Антонов у своїх висловлюваннях впроваджував думку, що Росія може робити що завгодно, а примусити її змінити позицію ніякі санкції не зможуть. Це позиція телевізора.

В історії було багато випадків, коли в кількох посадових або впливових осіб намагалися купити те, що належить всьому народові. Понад дві тисячі років тому нумідійський цар Югурта, який незаконно захопив території і майно, деякий час успішно уникав покарання з боку Римського сенату, бо купка зацікавлених сенаторів саботувала прийняття рішень проти нього. Врешті-решт це погано закінчилося для нумідійського царя, - коли більшість сенаторів усвідомила, що власне відбувається.

Одностайність при голосуванні в американському сенаті минулого місяця була навіть більшою, ніж за часів Марія і Сулли у сенаті Риму щодо царя Югурти. Звісно, історичні обставини ніколи не повторються, бо в Югурти, наприклад, не було ядерної зброї. Але як влучно зауважив Марк Твен, історія хоча і не повторюється, але добре римується. І в американського Конгресу, і в уряду є інші методи покарання порушників міжнародного права. Тому таланти магістра білої і чорної магії генерала Антонова щодо видавання білого за чорне не матимуть жодного впливу на здатність Вашингтона розпізнавати національні кольори.

Схожі новини