У США – успіх. Не наробити би помилок у Європі...
Після вашингтонської зустрічі з Петром Порошенком Дональд Трамп одержав часткову “індульгенцію” за свої “російські” гріхи.
Тепер президент США матиме додаткові аргументи у дискусії зі спецпрокурором Робертом Мюллером (той розслідує, якими насправді є зв’язки господаря Білого дому з РФ і чи втручалася Москва в американські президентські вибори). Своїм критикам Трамп може заявити: “Я зустрівся з Порошенком іще до того, як зустрівся з Путіним. Тож звинувачувати мене у недостатній увазі до українських проблем не варто. А з президентом Росії у будь-якому випадку поспілкуватися треба, бодай для того, аби з перших вуст одержати інформацію про підходи Кремля до вирішення кризи на українському Донбасі”.
Іще більше приводів для задоволення має президент України. Навіть якщо Трамп керувався насамперед необхідністю спростувати закиди своїх критиків, які звинувачують його у зв’язках із Росією, рішення Трампа зустрітися з Порошенком раніше, ніж із Путіним, доводить: про жодну “велику угоду” Вашингтона з Москвою за спиною Києва не йдеться.
Порошенко мав можливість донести до Трампа позицію Києва щодо бійні на Донбасі. І довести, що це не “громадянський конфлікт”, як подає кремлівська пропаганда, а російська агресія. Звісно, своя аргументація буде і в президента Росії. Але, сподіваймося, після розмови з президентом України російська “локшина” на вухах Трампа не триматиметься... І, нарешті, після візиту української делегації до Вашингтона з вуст американських високопосадовців зазвучала довгоочікувана конкретика. Зокрема, глава Пентагону заявив, що в майбутньому США можуть надати Україні летальну зброю. Навіть якщо таку зброю доведеться в американців купувати, це - серйозний прорив.
Отже, на американському “фронті” маємо великі успіхи. Наша дипломатія спрацювала на відмінно. Тепер важливо не наробити помилок на “фронті” європейському - не менш значущому для України. А на тлі ейфорії від прогресу в Америці спокуса зайти у відносинах із ЄС на політичні манівці вже з’являється.
На початку липня столиця Польщі прийматиме так званий саміт Міжмор’я. На зустріч, ініційовану Варшавою, запрошено країни-члени Вишеградської групи, країни Балтії, Австрію, Румунію, Болгарію, Хорватію. Оскільки на “саміт Міжмор’я” має приїхати також Дональд Трамп, в Україні вже звучать голоси: варшавську зустріч обов’язково має відвідати Петро Порошенко... Ідея не без сенсу, тим паче на саміті говоритимуть і про російську агресію проти України. Водночас не треба забувати, що теперішня польська влада бачить “Міжмор’я” як такий собі пакт держав Східної і Центральної Європи проти... Німеччини й Франції. На думку Варшави, Берлін і Париж хочуть “нагнути” решту країн ЄС, нав’язати їм свою волю...
Без сумніву, з такими оригінальними, м’яко кажучи, поглядами представників нинішньої польської влади Україні краще не солідаризуватися. Що би там собі Ярослав Качинський не придумав, а німецько-французький союз був, є і залишиться стрижнем Європейського Союзу. У Франції - новий сильний президент Емануель Макрон, який контролює більшість у парламенті. У Німеччині канцлером восени залишиться, очевидно, Анґела Меркель, яка після вересневих виборів до бундестагу може посилити свої політичні позиції. Тож Берлін і Париж і надалі роздаватимуть головні карти в ЄС, який залишиться головним стратегічним партнером України. А відтак до прожектів на кшталт “Міжмор’я” нашій дипломатії треба ставитися з максимальною обережністю.
Навіть Чехія, що, як і Польща з Угорщиною, теж не хоче приймати біженців (попри відповідні рішення ЄС), перед “самітом Міжмор’я” у Варшаві дала зрозуміти: частиною “пакту проти Німеччини й Франції” Прага бути не бажає. Бо не хоче сваритися з тими, хто матиме головний вплив на рішення, які приймає ЄС.
