Передплата 2024 «Добрий господар»

Воюйте з агресором, а не зі секс-меншинами, панове радикали!

Марш рівності, який пройшов у неділю в Києві під гаслом «Україна для всіх», не обійшовся без чергових провокацій. Противники заходу (зазвичай це представники праворадикальних, ультранаціоналістичних організацій) намагалися ходу зірвати: вигукували образи, а одному молодику, попри те, що протестувальників поліція взяла у кільце, вдалося вирвати у представників секс-меншини їхній прапор-веселку і підпалити його. Ото було радощів...

Знаєте, який лейтмотив повідомлень російських ЗМІ про сутички між учасниками Маршу рівності і його противниками: «Одні педерасти виступали проти інших». Не там шукаєте ворогів, панове радикали та ура-патріоти! Не там граєте м’язами і демонструєте свою войовничість. Ці люди зла не роблять: ні іншим людям, ні країні. Вони самі є чи не найбільшими жертвами людської злоби, нетерпимості, ненависті і невігластва. Вони завжди упосліджені. Саме це і виводить їх на так звані Марші рівності. Це як моральна сатисфакція, спроба вийти зі своєрідного суспільного гетто. Вони виходять не для того, щоб привернути увагу до себе, до своєї інакшості (хоча є, звичайно, і такі), а насамперед до своїх проблем, до свого незавидного статусу ізгоїв у суспільстві. А цього суспільство чути і бачити не хоче. Бо що б ми не говорили про нашу європейськість та рівень культури, приховати зневагу до геїв і лесбіянок більшість українців не можуть. Та й не хочуть. На ксенофобію хворіють не лише радикально налаштовані молодики, які через агресію і насильство щодо секс-меншин самоутверджуються. Українське суспільство в цілому є доволі гомофобське.

Колись я вже писала статтю на цю вельми делікатну тему і намагалася зрозуміти, звідки ростуть ноги такого зневажливого ставлення до людей з іншою сексуальною орієнтацією. Такі люди найбільше потерпають у тоталітарних країнах, де ненависть культивується, де інакшість сприймається як потенційна загроза існуючому режиму. У Радянському Союзі десятиліттями нав’язувався стереотип, що інакшість (зрештою, не лише сексуальна) - це зло, це небезпека. Страх перед цією небезпекою вкоренився у свідомості. А страхами легко маніпулювати...

Це благодатний ґрунт і для політиканів. Саме на людських страхах завжди піднімалися і заробляли політичні капітали різного штибу провокатори, популісти, радикали. Щоб не стати їхніми черговими жертвами, треба знайти у собі силу і мужність піднятися над власними страхами і стереотипами, та спробувати вичавити зі себе гомофоба. Бо ця червоточина сидить чи не у кожному з нас...