І російські ліберали заплуталися у путінських путах...
Пам’ятаєте старий радянський анекдот часів застою?
Американець каже: “У нас вільна країна. Я можу вийти на площу перед Білим домом і крикнути: “Рейган — дурень”. І мені за це нічого не буде”. На що росіянин йому відповідає: “Я також можу вийти на Красну площу і крикнути: “Рейган — дурень”. І мені також за це нічого не буде”.
У новітньому контексті персонажем цього анекдоту могла бути Ксенія Собчак. Вона не побоялася в ефірі російського телеканалу “Дождь” (забороненого в Україні) сміливо крикнути: “Порошенко — дурак!”
Скандальне відеозвернення журналістки і світської левиці Ксенії Собчак до Петра Порошенка з приводу заборони в Україні російських соцмереж шокувало багатьох українців. Особливо тих, хто вважав, що так звані російські ліберали — потенційні союзники українців у боротьбі проти Путіна. Собчак, яка менторським тоном “вчила жити” Порошенка, ще раз довела мудрі слова Володимира Винниченка, що “російський демократ закінчується там, де починається українське питання”.
На жаль, імперська бацила сидить чи не у кожному росіянинові. І в якийсь момент таки дає про себе знати. Це не лікується. Ця інфекція послабила імунітет навіть, здавалось би, кращих представників нинішньої Росії, освічених, інтелігентних, здатних до критичного мислення. Чимало російських лібералів, заражених цією бацилою, виявились не здатними опиратися системі, вони мимоволі (а може, й свідомо) заплутались у путінських путах: в облудній пропаганді, ненависті, хамстві, а головне — імперській зверхності. Не дали собі з цим ради. Як і пропутінська більшість, дали себе зазомбувати? Чи обманюватись раді?
У мене була надія, що є інша Росія. Світоглядно інша. Якій соромно за “Крымнаш”, за “зелених чоловічків”, за тотальну брехню, пропаганду і мракобісся, яке панує у путінській Росії. Вірила, що рано чи пізно “інша Росія” переможе, що і в Москві буде свій Майдан. Донедавна сподівалась, що саме за цими лібералами — майбутнє Росії. Але мій наївний оптимізм, на жаль, тане. Причиною цього є не лише гламурна Ксюша Собчак, яка раптом збагнула, що Порошенко “три роки воює з власним народом”. І не російський опозиційний політик Володимир Мілов, який вважає, що має моральне право повчати українців... Чи опозиційна журналістка Юлія Латиніна, яка свого часу обурювалась, що в Криму вивіска українською мовою... Вже не кажу про Ходорковського чи Навального, які хоч і не схвалюють анексію Криму, але в разі приходу до влади віддавати вкрадене не збираються. Це все лише симптоматика. Але вона демонструє перспективу того, чого нам чекати, якщо станеться диво і до влади прийдуть російські так звані демократи. Навряд чи і тоді отримаємо щирих друзів. Не плекаймо ілюзій, що росіяни коли-небудь трактуватимуть Україну як рівноцінного партнера, а не нерозумного молодшого брата (тому і меншовартісного), якого треба повчати і підкоряти.
