Марш захисників був потрібен не так воякам, як усім нам...

Вперше у Львові відбувся Марш захисників України (на фото), приурочений до 25-річчя Збройних сил України. Організатором параду був начальник Львівського гарнізону - начальник Академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, генерал-лейтенант Павло Ткачук. Він, до речі, єдиний виступив з промовою під час Маршу.

Центром міста пройшла колона з 17 парадних розрахунків військових частин, що дислокуються на Львівщині: механізовані і танкові підрозділи, десантники, вертолітники, артилерія, Нацгвардія, прикордонники, курсанти Академії, добровольчий підрозділ “Правого сектору”. А також демобілізовані армійці та волонтери. Усього марширувала тисяча військовослужбовців, серед яких половина — атошники. Крім того, під час Маршу показали 50 одиниць бойової техніки: «Хаммери», БТР-70 і -80, українські бронеавтомобілі «Козак» і «Дозор-Б».

Напередодні Маршу організатори переживали, чи прийдуть львів’яни та гості міста подивитися парад та підтримати в такий спосіб свою армію. Останнім часом, кажуть військові, відчувають, що суспільство дуже втомилося від затяжного конфлікту на сході України. Цивільні почали цуратися людини у військовій формі, бо армійці асоціюються з війною. “Я це відчув на собі, - розповідав мені один з офіцерів, який воював на сході, звільнився і після цього вирішив піти в армію. - Я у Львові народився, вчився, був пластуном, займався громадською діяльністю, а у вересні пішов на контракт. Коли йду містом у формі, то зауважую, як знайомі вдають, що мене не бачать. Багато хто перестав мене помічати, ховає очі. Це і є прояв тої психологічної стіни, яка останнім часом з’являється між військовими і суспільством. Ще рік тому, коли була активна стадія конфлікту на сході, такого не було. А зараз суспільство старається відмежуватися від армії. Таким чином ніби відмежовується від війни”, - вважає офіцер.

Тому, кажуть організатори Маршу захисників, цей парад був потрібен не лише для військових, а й для суспільства. Вони мали відчути єдність, згуртованість і взаємну підтримку. Ще раз підкреслити, що українська армія є справді народною.

На приємне здивування учасників Маршу, подивитись парад прийшло дуже багато людей. І це при тому, що був робочий день. Один з організаторів сказав, що востаннє так багато людей біля пам’ятника Шевченкові бачив під час Революції гідності. Чи не символічно?

Хоча не обійшлося і без прикрих моментів. Деякі львів’яни висловлювали незадоволення цим заходом, мовляв, через Марш перекрили центр міста, а це спровокувало страшні “корки”. Інші нарікали, мовляв, навіщо виводили військову техніку, яка “мала би бути на передовій”. Військовим боляче це чути. Щодо техніки, то кажуть, що на цих бойових машинах вчаться воювати. “А на чому мають вчитися мобілізовані, на палицях?”- задаються риторичним питанням. А щодо заторів, то нагадують таким цинікам, що краще постояти в “корках”, ніж посидіти в окопах...

А тим часом...

6 грудня, у День Збройних сил України, в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна заклали символічну капсулу майбутнього пам’ятника Іванові Богуну.

Нагадаємо, у ліцеї, який колись носив ім’я російського полководця Суворова (суворовське училище), досі стоїть йому пам’ятник. Донедавна сам ліцей був таким собі розсадником “русского міра”. Але від часу, коли його очолив легендарний генерал-майор, герой АТО (захищав Савур-могилу), Герой України Ігор Гордійчук, у ліцеї почались динамічні зміни. Насамперед новий керівник зняв таблицю Ватутіну, що красувалася на фасаді головного корпусу. Тепер має намір прибрати пам’ятник Суворову, а на його місці спорудити пам’ятник Іванові Богуну. За словами Ігоря Гордійчука, реалізувати цей задум йому допоможе Святослав Вакарчук, який пообіцяв фінансову підтримку.