Тільки не федералізація!
Мабуть, одним з перших рішень новообраної Верховної Ради буде скасування суперечливого закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Указ про скасування цього закону підписав президент України Петро Порошенко і скерував до парламенту.
Глава держави таки зрозумів, що гра у піддавки з Путіним не має жодного сенсу. Добиваючись на Мінських переговорах прийняття скандальних “донецьких законів” (окрім спеціального статусу, ухвалили також закон про амністію бойовиків), Росія прагнула створити на захоплених територіях таке собі друге Придністров’я, але зі своєю специфікою. За задумом Путіна, влада на окупованих територіях мала би належати так званим “ДНР-ЛНР”, а утримувати їх мала би Україна. Тобто годувати жителів цих територій — виплачувати їм зарплати та пенсії, постачати енергоносії тощо мав би бюджет України. Ось такий цинічний задум мав у своїй хворій уяві агресор: вони будуть руйнувати економіку України, вивозити звідти заводи та ресурси, вбивати наших хлопців, а Україна усе це буде оплачувати з власної кишені. Ба більше, за цим сценарієм підконтрольні Росії бойовики з розряду терористів переходили у статус легітимних управлінців захоплених територій. Недарма глава МЗС РФ Сергій Лавров заявляє, що “женевський формат урегулювання української кризи без участі представників так званих «ДНР» і «ЛНР» є пройденим етапом”. Нагадаю, женевський формат передбачає участь у переговорах представників України, Росії, США і ЄС. Росія ж прагне звести війну на Донбасі до внутрішнього, громадянського конфлікту, відтак умити свої криваві руки і перекинути усю відповідальність, увесь тягар війни на офіційний Київ.
Українська влада нарешті збагнула, що будь-які компроміси з Путіним лише погіршують ситуацію. Врешті-решт, Порошенко усвідомив, що поступки Росії б’ють і по його особистому рейтингу. Красномовне підтвердження цього — результат Блоку Петра Порошенка на парламентських виборах. Росія грає в одні ворота, вона та її маріонетки нічого з Мінських домовленостей не виконали. Навпаки, за кілька місяців так званого перемир’я проросійські сепаратисти лише зміцнилися, отримали нову зброю та техніку та “віджали” чималий шмат території. Україна натомість весь час справно фінансувала не підконтрольні їй території.
Відмова офіційного Києва “годувати” окуповані території (відповідний указ президента Петра Порошенка оприлюднено 15 листопада) зламала кремлівський сценарій та викликала майже істерику. Деякі громадські організації, близькі до сепаратистів, звернулися до керівництва країни з проханням переглянути рішення про припинення соціальних виплат на певних територіях Донбасу. У деяких містах, де господарюють терористи, вже почалися “голодні бунти”. Це спантеличило Москву. Росія почала волати, мовляв, Україна сама “відрізає Донбас” та “прирікає на голодну смерть своїх громадян”. А ще, на думку Лаврова, Україна застосовує “економічну блокаду проти Донбасу, щоб підготувати ґрунт для військового вторгнення й для чергової спроби силовим шляхом цю проблему вирішити». Бачу, нахабству російської влади немає меж. Вони хочуть звинуватити Україну у тому, що вона готує “вторгнення” на свою ж територію. Чи цією заявою дає зрозуміти, що Росія вже не визнає підконтрольні бойовиками землі територією України. Іншими словами, визнає “ДНР” і “ЛНР”?
Істерія Кремля зрозуміла. З одного боку, Росія не хоче здійснювати відкриту військову агресію, бо розуміє, що це призведе до трагічних для її економіки наслідків. А повноцінно утримувати Донбас непосильно дорого. Ще анексованого Криму перетравити не можуть. Для них варіант замороженого конфлікту, за який у прямому сенсі розплачується Київ, був найкращим.
Путіну, вочевидь, дуже сподобалась авантюра з Кримом. За цією ж схемою він сподівався провернути аферу на Східній та Південній Україні. Та бліцкригу не вийшло... Маючи заморожений конфлікт на Донбасі як плацдарм для подальшої дестабілізації, Росія примушувала б українську владу йти на поступки. Одна з них — федералізація України, яка у перспективі і мала б закінчитись “кримським сценарієм”, тобто таким собі “парадом референдумів”. Україна за рік-два просто розвалилась би і перестала існувати як повноцінна держава. Недарма напередодні саміту G20 Путін в інтерв’ю заявив, що в України “звичайно, є майбутнє”, але за однієї умови, якщо вона буде федералізуватися...
Сподіваюсь, українська влада остаточно прозріла і вже не буде вестися на чергові “лякалки” російського президента та вмовляння Заходу до компромісів... І припинить небезпечні розмови про так звану федералізацію.
