Незамінні «регіонали»...

Перші кадрові рішення президента Петра Порошенка багатьох, в тому числі і мене, здивували. Великою несподіванкою (не скажу, що приємною) було призначення на посаду голови Адміністрації президента колишнього медіа-магната, колишнього бізнес-партнера Порошенка 42-річного мільйонера Бориса Ложкіна. Його називали одним з головних русифікаторів України, оскільки усі видання його медіа-холдингу були російськомовні, а чимало з них — відверто українофобські. Та навіть не це викликало найбільше несприйняття фігури Ложкіна у новій владній команді. Залишалися великою загадкою його стосунки з найбільш одіозним “младоолігархом” епохи Януковича — Сергієм Курченком, якому пан Ложкін за захмарно великі гроші продав усі свої видання, серед яких були впливові політичні журнали і газети. Більшість чесних журналістів одразу після скандальної оборудки звільнилися, розуміючи, що станеться з цими виданнями під патронатом нового власника.

Великий кредит довіри до Порошенка, який він отримав на президентських виборах, згладив цей кадровий казус. Зрештою, президент має право за власними професійними і моральними стандартами підбирати собі найближче оточення. Головне, щоб у ньому не було надто одіозних осіб, які викликають у суспільства алергії. Ложкін алергію не викликав...

Але деякі подальші призначення стали, м’яко кажучи, напружувати. Наприклад, на посаду заступника глави Адміністрації президента Петро Порошенко призначив ще одного мільярдера — Юрія Косюка. Аграрний олігарх мав курирувати... силовий блок, в тому числі відповідати за матеріально-технічне забезпечення армії. Косюк входить у рейтинг найбагатших людей України: «Forbes Україна» оцінив його статки в $ 1,3 млрд. (7 місце у рейтингу). Він є власником «Миронівського хлібопродукту». До речі, Косюк володіє в Криму великою компанією — ПрАТ «Кримська фруктова компанія» (81,9% акцій належать «Миронівському хлібопродукту»). Та найцікавіше в історії з “ходінням” багатія у владу було те, що за три місяці роботи в Адміністрації президента підприємства Косюка, за словами нардепа Олександри Кужель, отримали відшкодування ПДВ на суму понад 500 млн. грн. Це в той час, коли іншим експортерам живих грошей держава не повертає, в кращому разі робить взаємозалік. Але олігарх такої нечуваної щедрості від держави не оцінив і на початку вересня подав у відставку. До речі, досі немає офіційної інформації стосовно долі цього пана: чи він все ще працює, чи далі відпочиває на своїй яхті “в компанії з олігархом країни-агресора — Романом Абрамовичем» (як про це писало видання “Дзеркало тижня”). Але і це кадрове непорозуміння можна віднести у ліміт прорахунків. Від помилок ніхто не застрахований. До них можна віднести і суперечливі призначення міністра оборони Гелетея чи голови НБУ Гонтаревої. Про профпридатність цих діячів можна сперечатися, дискутувати. Але нічим не можна виправдати призначення на державні посади людей, які “прославилися” за режиму Януковича!

Наприклад, головою Кіровоградської ОДА президент призначив колишнього “регіонала”, народного депутата Сергія Кузьменка, який 16 січня голосував за “диктаторські закони” Януковича. Активісти Кіровограда, які підтримували Майдан, були шоковані. Громада вимагала, аби на сесії облради депутати висловили новоспеченому губернатору недовіру. На жаль, голосів не вистачило, але громаді вистачило натхнення одного з депутатів, який голосував проти недовіри, кинути у бак для сміття. Наступним, сказали активісти, буде сам Кузьменко. “А якщо президент Порошенко не дослухається до зауважень громади, то там опиниться і він”, — заявив громадський діяч Віктор Медвідь.

Вразило ще одне кадрове рішення Порошенка — своїм радником він призначив Руслана Демченка. При Януковичі Руслан Демченко працював першим заступником одіозного міністра МЗС Леоніда Кожари. Демченко “відмивав” політику Януковича в очах західної громадськості. Такий собі український міні-Чуркін...

Але апогеєм реваншизму в кадровій політиці може стати призначення на посаду заступника губернатора Херсонської області Олега Татарова, екс-заступника начальника Головного слідчого управління МВС епохи міністра Захарченка. Татаров у часи Майдану прославився цинічними коментарями по телебаченню. Поки що він є радником голови ОДА Андрія Путілова, курирує силовий блок, присутній на усіх нарадах. Зокрема і тих, що стосуються оборонної стратегії області. Але губернатор Путілов вже скерував відповідні документи на призначення Татарова своїм заступником. А наразі відправив його в зону АТО (!) з місією звільнення полонених...

Я розумію, що в період війни не бажано критикувати владу. І багато на що журналісти та експерти справді закривають очі. Розуміють, українській владі нині не позаздриш, вона під шаленим зовнішнім тиском і часом вимушена ухвалювати непопулярні рішення, йти на компроміси. Але в кадровій політиці президенту ніщо і ніхто не заважає виконувати волю Майдану, а не забруднювати нову владу старими “регіоналами”. Особливо на тлі щойно ухваленого закону про очищення влади. Суспільство багато що може зрозуміти і пробачити, тільки не повзучий кадровий реваншизм. Бо надто добре пам’ятає, до чого це призвело за часів президентства Ющенка.

P. S. Керівником Державного агентства України з питань відновлення Донбасу призначено колишнього “регіонала”, колишнього голову Кіровоградської ОДА (за Януковича) Андрія Ніколаєнка. Відповідний указ 23 вересня підписав прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.