Квитки були. Але в касах — не було...
Перші медалі київського чемпіонату світу розігрувалися при напівпорожніх трибунах
Під час чемпіонату світу з художньої гімнастики київський Палац спорту майорів усім можливим різнобарв’ям кольорів. Яскравими і блискучими були не тільки костюми грацій. Кольоровими на один тиждень стали і трибуни.Своїх «золотих метеликів» — триразових чемпіонок світу у групових вправах — приїхали підтримати італійці. Озброївшись перуками, тріскачками і вувузелами, групка поважних синьйорів здіймала стільки галасу, що перекричати їх не вдавалося нікому. Загорнувшись у триколори, рвали горлянки росіяни, які окупували цілий сектор. Білі полотнища прапорів з червоним колом у центрі, розписані словами підтримки своїм гімнасткам, вивісили японці. Свої кричалки скандували іспанці, греки, португальці, бразильці. Азербайджанських прапорів і прапорців було навіть більше, ніж смаглявої і суто чоловічої групи підтримки...
Інженер за освітою Джей Кім вирішив нести корейську культуру в українські маси.
Але НАЙПОМІТНІШОЮ фігурою серед усієї цієї братії був, безумовно, кореєць Джей Кім, як дві краплини води схожий на свого зіркового співвітчизника — репера Psy. Донедавна хлопець працював в угорському представництві Samsung, але кілька тижнів тому мав необережність прийти на чемпіонат світу з фехтування, щоб підтримати нащадків мушкетерів корейського походження. Його танці на центральній доріжці розважили глядачів. А в хлопця, який з дитинства мріяв про кар’єру співака і танцюриста, відкрилося друге дихання. Батькам Кіма музична освіта була не по кишені, у Кореї навіть дитячі секції — дороге задоволення. Зібравши всі свої заощадження, тато з мамою відправили сина вчитися на інженера. І все б «як у людей». Та одного дня працівник відділу логістики цієї поважної корпорації написав заяву про звільнення і вирішив нести в маси корейську культуру, душу і пісню. Дізнавшись, що в Києві відбудеться чемпіонат з художньої гімнастики, Джей кинувся підтримувати улюбленицю всієї Кореї Сон Йон Чже, першу в історії корейську «художницю» — переможницю Азійських ігор, призерку етапів Кубка світу і фіналістку Олімпійських ігор. Практично самотужки Кім влаштував корейським гімнасткам такі овації, що віце-президент гімнастичної федерації Кореї включив його у склад офіційної делегації на вересневий чемпіонат світу зі спортивної гімнастики.
Та всього цього різноколірного дива могло і не статися. Перші два дні трибуни Палацу спорту були напівпорожні. Натовп уболівальників стояв… на вулиці перед касами, на яких великі літери зазначали: квитків немає. «У цьому винні не перекупники, — розповіла журналіст Анна Савчик, яка майже цілий день витратила, щоб допомогти Джею Кіму потрапити на трибуни. — В Інтернеті на ці дні залишалося по 300-400 квитків. Але між касами Палацу спорту і системою, яка займається розповсюдженням електронних квитків, не було узгодженості. Та навіть замовити відразу цілий пакет квитків через мережу — на всі дні на ранкові і вечірні програми — було неможливо. Потрібно було купувати кожен квиток окремо, дотримуючись усіх процедур, які займають чимало часу. При цьому після купівлі третього квитка блокувалася ІР-адреса, тож інші три перепустки на змагання можна було придбати лише наступного дня».
Зранку третього дня змагань біля кас знову зібралася черга. Однак тепер живий ланцюг просувався доволі-таки жваво. «Дайте нам, будь ласка, два найкращі квитки — у перших рядах, бо в онучки поганий зір», — попросила бабуся переді мною. «Найкращі уже продали, але ось ці також непогані», — почулося з вузького віконечка. Виклавши за два квитки 200 грн., щасливі старенька з дівчинкою поспішили до виходу. «У нас є квитки на всі дні, — невдоволено глянула на мою журналістську акредитацію касир. — І вчора були, і позавчора. У нас немає проблем!»
Численні організаційні недоліки київського чемпіонату відчували не лише глядачі. Головні героїні цієї події, гімнастки, скаржилися на нестандартні розміри тренувальної арени. Не завдяки, а всупереч доводилося працювати і журналістам...
Фото Анни САВЧИК. Київ-Львів
