Передплатити Підтримати

«Голос» зламався – як голос у підлітка...

Партія, яку називали новаторською, переживає гостру кризу

А так усе гарно починалося...

Найменша фракція у Верховній Раді може зникнути, а її депутати — «розчинитися» серед позафракційних. Ідеться про «Голос». Услід за своїм колишнім лідером Святославом Вакарчуком драматичним хрипливим голосом нині говорять уже інші «нові обличчя» із цієї політсили, погрожуючи її покинути. Кажуть, не сила терпіти…

У «Голосі» кажуть про згор­тання внутріпартійної демо­кратії, диктатуру з боку ново­го керівництва партії (Кіра Рудик) і фракції (Ярослав Железняк), зло­вживання владою, відмову прислу­хатися до «низів», самопіар. А ще — про підігрування Банковій, спільне голосування з монокоаліцією, яке суперечить програмним засадам і цілям «Голосу».

На знак протесту проти «дикта­тури» із партії «Голос» вийшов ві­домий волонтер, шоумен Сергій Притула. Саморозпустилася біло­церківська районна парторгані­зація цієї політсили. Виключено з «Голосу» керівників обласних осе­редків у Чернівцях, Дніпрі, Херсоні.

Це були квіточки". А «ягідки» з’являться ось-ось. У найближчі дні очікується спеціальна заява десят­ка (а то й більшої кількості) народ­них депутатів від цієї фракції, в якій вони можуть оголосити про вихід із «Голосу». Джерела кажуть про те, що гримнути дверима готові за­конотворці Соломія Бобровська, Галина Васильченко, Юлія Кли­менко, Роман Лозинський, На­талія Піпа, Ольга Стефанишина, Ярослав Юрчишин, Володимир Цабаль, Андрій Шараскін. Ми те­лефонували до кількох з них по коментар, проте відповіді так і не почули — очевидно, консульту­ються, зважують. Утім, як сказав в одному зі своїх інтерв’ю Ярослав Юрчишин, «якщо партії як яви­ща не існує, залишатися її члена­ми за таких умов не є логічним». І цим натякнув на розвал фракції. А може — і партії.

У разі, якщо «бунт на кораблі» таки станеться, парламентська фракція «Голос» через критичну кількість своїх членів може припи­нити існування. Експерти підка­зують, що замінити «бунтівників» партійне керівництво може за ра­хунок позафракційних депутатів. Якщо вмовить їх. Якщо ж не зу­міє, то через місяць з часу «схуд­нення» «Голосу» голова Верховної Ради має право оголосити про розпуск фракції.

За інформацією із парламент­ських кулуарів, серед 10 «бунтів­ників» є вісім членів партійного виборчого списку. Якщо на з’їзді їх виключать з партії, на вакантні місця у парламенті, згідно із зако­ном, заведуть інших списочників. Процедура марудна, бо не факт, що після катавасій у партії хтось із колишніх кандидатів ризикне ліз­ти у це «політичне болото».

Коментар для «ВЗ»

Євген Магда, виконавчий директор Інституту відкритої політики

Партію «Голос», як і багато інших політичних проєктів, формували під лідера — Святослава Вакарчука. За рік піс­ля проходження у парламент Вакарчук відійшов від цієї партії. Другий такий його кульбіт з великої політики по­збавляє можливості третього його «пришестя» туди.

Про вихід з «Голосу» оголосив Сергій Притула. Думаю, готуватиметься до президентської кампанії чи до власно­го політичного проєкту. Певну харизму Сергій має. Але йому буде складно, бо нішу шоуменів у політиці значною мірою витоптано Зеленським і 95-м кварталом…

У нинішньому «Голосі» є люди, що орієнтуються на Кіру Рудик, яка прийшла у політику з бізнесу, працює з різними людьми — у тому числі, співпрацює в окре­мих питаннях із Офісом президента. Є там і люди, які відстоюють ліберальні цінності. Нині фракція розділи­лася у пропорції 50% на 50%. Ситуація там неодно-значна. Можна сказати, «Голос» сів…

Чи сів він у калюжу? Наші громадяни пережили багато інших розчарувань, тому не можна сказати, що очікували від «Голосу» чогось надзвичайного, екстраординарного.

Які наслідки руйнівних процесів у «Голосі»? Буде мен­ше активності серед опозиційних фракцій. У будь-якому випадку виграє «Слуга народу», бо опір йому буде мен­шим.

Формально «Голос» існує. Його стан нагадує підлітка, в якого ламається голос. Він нібито є, але давати йому на­вантаження не можна…

Чи правда, що «Голос» задумували для того, щоб пе­рейшов дорогу «Європейській Солідарності»? Безумов­но, таке завдання теж було. Свою функцію деякі люди у цій політичній силі виконали. Очевидні аналогії із партією «Самопоміч». Партія із достатньо яскравим «львівським» корінням стала заручницею своїх амбіцій, протиріч, бруд­ної гри олігархів…