Передплатити Підтримати

«Серед причин, через які підлітки зважуються на суїцид, – нерозділене кохання...»

Якщо пригнічений стан дитини триває понад два тижні безперервно, батьки мають бити на сполох

Фото ілюстративне з відкритих джерел

2020 року в Україні сталося 123 підліткові самогубства. За чотири місяці цього року кількість суїцидів і суїцидальних спроб становить уже 126 випадків. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова. «Серед причин, через які діти зважуються на суїцид, — сварки з батьками, доведення дітей до самогубства через соцмережі, булінг — знущання та цькування з боку однокласників або інших учасників освітнього процесу, нерозділене кохання, розлучення батьків тощо, — зауважила пані Денисова. — Подібний випадок стався 26 травня у Львові, де через сварку з батьком випала з вікна 11-річна дівчинка (дитина випала з третього поверху і вижила. — Авт.)».

Омбудсмен скерувала з цього приводу акт реагування до місь­кого голови Львова — з вимогою повного та об’єктивного з’ясування си­туації та вжиття заходів щодо захисту прав дитини, зокрема надання їй медич­ної та психологічної допомоги. У зв’язку зі зростанням кількості спроб суїцидів і самогубств серед дітей пані Денисова закликала центральні органи виконав­чої влади — Мінсоцполітики, Міносвіти, МОЗ і Нацполіцію — об’єднати свої зу­силля для запобігання трагічним ви­падкам та раннього виявлення сімей у складних життєвих обставинах.

Тим часом вранці 8 червня з вікна гуртожитку коледжу «Львівської полі­техніки» на вул. Лисеницькій, 2 випала студентка. Дівчина загинула на місці. У поліції розповіли, що нещасний випа­док стався о 6:30 ранку. 17-річна дівчи­на з Яворівського району випала з ві­кна сьомого поверху. Як повідомили у пресслужбі НУ «Львівська політехніка», студентка навчалася на другому курсі Техніко-економічного коледжу на спеці­альності «правознавство». «Була сама в кімнаті, замкнулася зсередини. На міс­ці працюють слідчі, які з’ясовують об­ставини загибелі», — розповіла речниця університету.

Поліція проводить розслідування за ч.1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство) з при­міткою «самогубство». Як дізналася журналіст «ВЗ», 17-річна студентка по­сварилася зі своїм хлопцем, який за­раз перебуває на заробітках у Польщі… Дівчина з хорошої сім’ї, жодних кон­фліктів у родині не було. Була спортс­менкою, з сильним характером. Її друзі добре про неї відгукуються і не можуть оговтатися від того, що подруга пішла на такий відчайдушний крок…

Торік на Львівщині була одна спро­ба суїциду через нерозділене кохан­ня. А також цього року 16-річна дівчина намагалася порізати собі вени «розо­чкою» від пляшки — через сварку з хлоп­цем. Перед тим дитина напилася ще й таблеток. Але, на щастя, її врятували. А ось 17-річного хлопця врятувати не вдалося. Він повісився у ванній (це ста­лося менше року тому). Підліток зали­шив передсмертну записку, що «дівчи­на не приділяє йому уваги».

Психологиня, магістерка клінічної психології, засновниця Телеграм-каналу Психологія UA Ольга Авра­менко розповіла журналістці «ВЗ», на що батькам варто насамперед зверта­ти увагу.

— Суїцидальні думки і спроби суїци­ду не з’являються самі собою, — каже Ольга Авраменко. — Вони йдуть по­руч з пригніченим настроєм, пробле­мами, коли щось відбувається у житті дитини чи підлітка. Все, що цьому пе­редує, — дуже індивідуальне. Тому най­перше батьки мають звертати увагу на зміни у поведінці, на зміни у комуніка­ції. Наприклад, дитина до цього спокій­но йшла на контакт і розповідала, що її турбує, що не турбує, тобто відбувався діалог між батьками і дитиною, а зараз цього діалогу немає. Це саме та змі­на, на яку варто звертати увагу. Варто також звертати увагу на дратівливість. Коли дитина не говорить, не йде на контакт і постійно роздратована, навіть через дрібниці. Наприклад, йде кори­дором і, рукавом зачепившись за руч­ку дверей, дратується так, ніби світ ва­литься. Це важлива ознака. Зрозуміло, її дратує не дверна ручка і не той рукав, а щось інше.

— Замикання у собі. Дитина не ділить­ся ні добрими, ні поганими новинами, — веде далі психолог. — Коли намагаєш­ся з’ясувати, а що ж не так, дратується і закривається ще більше. Також може бути різке погіршення у навчанні. Попе­редній семестр все було супер, другий семестр успішність з’їхала до одини­ці. Також зміни у комунікації не тільки з батьками, а й з друзями. Коли, до при­кладу, були друзі, спілкування, прогу­лянки, були якісь дзвінки, листування, дитина була зайнята. Зараз друзі не те­лефонують, а якщо дзвонять, дитина з ними не говорить, до прикладу. Не хо­дить гуляти. Говорить батькам, що «не хоче йти гуляти».

— Чи завжди є причина дитячих самогубств?

— Може бути причина, а може не бути. Коли говоримо про причину, мова про дитину, у якої виникли певні про­блеми. До прикладу, булінг у школі. Ви­тримати це психологічно складно. На навчанні це теж відображається, і на друзях, на спілкуванні. Є зовнішня при­чина, яка провокує формування при­гніченого настрою, заниженої самооцінки, небажання щось робити, тобто зниження активності. А може бути і так, що зовнішніх причин немає. Бо коли го­воримо про депресію, яка є поруч з су­їцидальними думками, спробами, вона може розвиватися навіть тоді, коли зо­внішніх причин немає. Просто через те, що відбувається розлад у роботі моз­ку. Тобто зовні може бути все о’кей, але мозок працює не так: недостатньо ви­робляє необхідних гормонів і забага­то тих, яких не треба. Розвивається клі­нічна депресія, яка зовні не має ніяких ознак.

— Усе дуже складно… Чи можуть батьки все-таки потягнути за якісь ниточки?

— Профілактика завжди дешевша і якісніша за лікування. І ось профілакти­кою у такому випадку може бути нала­годження комунікації в сім’ї. Часто діти закриваються в собі, бо не довіряють батькам. Вони не відчувають, що бать­ки їх підтримають. Вони бояться крити­ки. Можливо, вони бояться почути, що вони ліниві. Дуже часто чую, що депре­сія — це просто лінь. Хоча насправді це не так! Багато дітей бояться зізнати­ся, що в їхньому житті щось негаразд, вони бояться лікування. Бояться, що їх запроторять у психіатричну лікарню і зіпсують їм життя. Не всі люди з де­пресією потрапляють до стаціонару у психлікарню. І якщо батьки ведуть ди­тину на консультацію до психіатра, це не означає, що у неї не все в порядку з головою.

Батьки мають завжди наголошува­ти — вербально і невербально, що дім — місце безумовної підтримки. Дити­на може завжди прийти до них, поси­діти без жодних запитань, обійнятися з рідними. І коли дитина скаржиться, що не хоче нічого робити і настрій у неї на нулі, батьки намагаються зазвичай критично до цього підійти і пояснити, як треба жити. А це відштовхує.

— Тобто часто кажуть: «Не вига­дуй! Тобі здається. Все минеться»…

— «Не накручуй себе», «то тобі лінь», «у мене теж таке буває — минає». Так, деколи справді минає. Деколи про­сто буває поганий настрій. Щось ста­лося, і настрій зіпсувався. Подія за­вершилася, ми її прожили, і настрій піднявся, все гаразд. Коли говоримо про депресію і суїцид, тоді настрій по­стійно знижений. Навіть якщо інколи дитина може усміхатися. Якщо при­гнічений стан триває безперервно по­над два тижні, це депресія (негативні нав’язливі думки, постійне очікуван­ня чогось лихого, занижена самооцін­ка тощо).