Передплатити Підтримати

Весняна поведінка зимового птаства

Перед Різдвом, а не під Великдень кури й індики надумали розжитися на потомство

Індички виводять пташенят навіть в екстремальних умовах.

Погодні зимові аномалії змістили на кілька місяців і життєвий цикл тварин. Відносна теплінь дезорієнтувала, зокрема, домашнє птаство.

Двоякі почуття переживає колиш­ній енергетик, а нині хазяйновитий пенсіонер Іван Васильківський. Зо­всім не за сезоном у нього активно поча­ли нестися кури. Цьому сприяла не тільки сита годівля у теплому хліві, а й щоден­ний моціон на свіжому повітрі. Несучки активно скубають молоду вітамінну зе­лень, знаходять черв’ячків, і це стимулює виробництво яєць. Серед зими несуть­ся чубатенькі майже так само активно, як навесні. Більше того, дві чорнушки поча­ли квокати, виявляючи готовність виси­джувати потомство. Такої чудасії, каже Іван Володимирович, на його ґаздівстві ще не було.

Ще більш здивований сусід пана Івана — лісник Микола Волоський. Попри осно­вну роботу, вдома вирощує індиків. Діє­тичне м’ясо потрібне його родичам, які мають проблеми зі здоров’ям, тож виро­щує до пів сотні індиків. Птиця ця норо­виста, на відміну від курей, любить виси­джувати пташенят у потаємних місцях. І доволі несподіваних. Але, щоб думати про нащадків серед зими…

У ці дні пан Микола мав возити дро­ва. Того ранку перед роботою за звич­кою заглянув до хліва — і недорахувався великої білої індички. Подумав, що крив­ду йому зробив лис. Розлючений втра­тою, сердито вйокнув до коня і подав­ся до лісу. Але щойно під’їхав до початку свого кварталу, Гнідий почав стригти ву­хами і форкати ніздрями. Став як вкопа­ний. Так робить завжди, коли відчуває поблизу іншу тварину. Пан Микола зліз з воза і пішов у напрямку рову, куди насто­рожено дивився Гнідий. Глянь — а під по­хилим гіллям старої малини на купі листя вмостилася… його індичка. Притиснула­ся до землі, щоб її ніхто не помітив. Си­дить і висиджує яйця в надії потім вигрі­ти з них індичат.

Микола Іванович не дозволив індич­ці експериментувати. Узяв її під пахву і повіз додому. Для надійності, щоб знову не дременула кудись, поселив у кролячу клітку. Рано чи пізно прийдуть сніги-мо­рози. Негоже, щоб індичата через свою самовпевнену маму пережили екстрим…