Передплатити Підтримати

«Міграційна зброя» Росії в Криму 

«Понаєхавшиє» в Криму вже зараз становлять не менше як 25-30% населення

Фото: УП

За даними моніторингової групи редакції BlackSeaNews та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень», Росія, крім інших видів гібридної війни, веде у Криму «демографічну війну». І для цього використовує «міграційну зброю». З її деталями охочі можуть ознайомитися.

З перших днів окупації Росія методично формує в Криму та Севастополі свій репресивний і управлінський апарат: силові структури, контролюючі органи, «наглядачі» в органах республіканської і муніципальної влади окупованій території. Частка чиновників, скерованих з РФ, у підрозділах федеральних відомств РФ в Криму, що підпорядковані безпосередньо Москві, сягає не менш 70%, а у відомствах, що підпорядковані Сімферополю, — не менш 50%. І ці цифри щоразу ростуть.

Росіяни діють за давно відомою формулою: територія ще не здобута, якщо по ній пройшли лише солдати завойовника, вона лише тоді завойована, якщо вже заселена і освоєна мігрантами країни-завойовника. Україна нічого не робить, щоб не дозволити завойовникам діяти за цією підступною формулою.

Керівників окупаційного «уряду Криму», державних й муніципальних службовців системно замінюють чиновниками з різних областей РФ, часто з депресивних регіонів та з віддалених міст Сибіру і Далекого Сходу. Заміщення місцевих кадрів приїжджими практикується у таких сферах, як освіта та охорона здоров’я — за рахунок переїзду до Криму членів сімей російських чиновників та військових, будівельників кримського мосту та траси «Таврида», інженерів військових заводів. У 2019 році розпочався ще один етап заміни кадрів: керівником окупаційної адміністрації курортної столиці півострова — міста Ялта — було призначено колишнього главу Білоріченського району Краснодарського краю. Можна очікувати, що з цього розпочався етап заміни російськими кадрами керівництва кримських міст та районів.

Для України російська політика демографічного «заміщення» може стати міною сповільненої дії: у разі повернення півострова, велика частина кримського населення буде займати активну антиукраїнську позицію.

Народний депутат Мустафа Джемілєв повідомив, що станом на 2018 рік Росія переселила в Крим від 850 тисяч до 1 млн осіб, виживаючи корінне населення зі своєї землі. Його дані збігаються з висновками аналітиків BlackSeaNews та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень». Таким чином, «понаєхавшиє» в Криму вже зараз становлять не менше як 25−30% населення.

Очевидно, Крим повернеться в Україну не завтра і не через рік. Весь цей час Росія буде продовжувати проводити демографічну політику «заміщення».

Що робити з цим «троянським населенням»? Варіантів впливу є кілька, однак при цьому, зазначають аналітики, примусову депортацію колись «привезеної» частини населення не варто розглядати, у XXI столітті такі методи не будуть схвалені правозахисниками та міжнародною спільнотою. Максимум, що можливо, це обмеження у правах величезного числа жителів і по суті створення інституту «негромадян», як це робили країни Балтії на початку 1990-х. Але пройти таким шляхом, значить наразитися на критику європейської демократії. Скоріше за все, нашій країні доведеться застосувати якийсь гібридний варіант — насичення півострова працівниками спецслужб для «роботи» з нелояльними групами «понаєхавших» з одночасним запуском численних програм з переселення сюди жителів інших регіонів країни. Аналітики вважають оптимальним переселення в Крим 100−200 тисяч лояльних до України людей. Одна міграція має бути збалансована іншою міграцією.

Аналітик Віктор Каспрук на сайті Крим. Реалії звертає увагу на те, що російське населення перебуває у Криму незаконно. За Женевською конвенцією 1949 року держава-окупант не має права на переміщення або депортацію цивільного населення на територію, яку воно окуповує. Таким чином, населення, яке було переміщено на анексовані Росією територію українського Криму слідом за російськими військами, не має права перебувати на цих територіях після їх звільнення. Москва впевнена, що навіть після того, як Росія піде з Криму, Київ нічого не зможе зробити з російськими переселенцями. Мовляв, ці люди живуть в своїх квартирах і будинках, побудованих вже після 2014 року, це їх власність, і вони у себе вдома. Тим паче, що у більшості з них ніякого житла в Російській Федерації немає і їм просто нікуди їхати.

Путін заклав у Криму для України «міну уповільненої дії» і думає, що через ООН та інші міжнародні організації Москві вдасться відстояти право для сотень тисяч цивільних окупантів залишатися на території Криму. У процесі деокупації Криму Москва буде апелювати до людяності, гуманізму, прав людини і співчуття до «нещасних росіян», які їхали до Криму. А якщо їх будуть переселяти силою, проти їх волі, то це буде «геноцид російського народу, якого в XXI столітті ще не бачили», і будуть порівнювати цю ситуацію з депортацією з Криму кримських татар в травні 1944 року.

У той же час за українськими законами — це незаконне проникнення на територію України.

Українській владі доцільно було б вже зараз, від імені держави подати позов до Міжнародного суду в Гаазі через незаконне перебування і поселення громадян Російської Федерації на території українського Криму. У позові слід чітко позначити вимогу — повернути всіх поселенців назад в Росію. А також наполягати на тому, щоб всі побудовані незаконно у Криму, без дозволу України, військові об'єкти і будівлі були знесені, а сумнозвісний Кримський міст через Керченську протоку — демонтований.

Для України важливо винести питання російських поселенців на міжнародний рівень, оскільки окупація Криму Росією давно вже вийшла за рамки суто української проблеми. Росія точно такими ж методами діяла в 1939 році проти Західної України, Литви, Латвії, Естонії, вивозячи місцеве населення, депортуючи його, саджаючи по тюрмах і заселяючи «нові землі» переселенцями з російської глибинки. Так Росія замість вимерлого після голодомору населення Донбасу і інших регіонів України, заселила «понаєхавшими» з російських регіонів. Не можна ще раз дозволити Кремлю вживати стару тактику окупантів та колонізаторів.