Передплатити Підтримати

Таємниця довголітнього шлюбу – взаємна повага

Подружжя з Еквадору потрапило до Книги рекордів Гіннесса

110-річний Хуліо Сезар Мора Тапіа з Еквадору та його дружина, 104-річна Вальдраміна Кінтерос Реєс, потрапили до Книги рекордів Гіннесса — як найстарша подружня пара у світі. Вони одружилися 79 років тому. Еквадорське подружжя сертифікували як подружжя з найбільшим сукупним віком — 214 років!

Хуліо Сезар і Вальдраміна позна­йомилися під час шкільних канікул, коли дівчина навідувала сестру, яка жила у тому ж будинку, де й її майбутній чоловік. Майбутні молодята спочатку стали друзями, а згодом і прийшло ко­хання. Однак батьки закоханої пари були проти їхніх стосунків. Лише 1941 року, коли стали фінансово незалежними, за­кохані одружилися на таємній церемо­нії у найстарішій церкві міста Кіто — Ла Іглесіа-де-ЕльБелен.

Вальдраміна зізналася, що Хуліо Се­зар підкорив її серце чудовими віршами, а сам закохався у дівчину за її красу, до­бре серце і твердий характер.

Родина Тапіа усе життя вчителювала. У них народилося п’ятеро дітей. Своїм головним досягненням батьки вважа­ють те, що усі п’ятеро їхніх спадкоємців мають вищу освіту. Старший син Хуліо і Вальдраміни помер у віці 58 років, од­нак у цій родині, як і колись, багато дітей і онуків. Старенькі «молодята» мають 11 онуків, 21 правнука і 9 праправнуків. «Єд­ність родини — це головне. Життя стає кращим, коли сімейне життя будується на любові, повазі, чесній праці і належній освіті», — вважає подружжя довгожителів.

Одна з доньок Хуліо і Вальдраміни, Аура Сесілія, сказала, що її батьки досі насолоджуються товариством одне од­ного. І тепер люблять разом піти на пе­регляд цікавого фільму чи до театру, обожнюють копирсатися у городі і готу­вати святковий обід для великої родини і друзів.

Своїм тривалим і щасливим шлю­бом Хуліо Сезар та Вальдраміна зобов’язані повазі одне до одного. «Кохання і зрілість, які були у нас від самого початку, дозволили нам краще пізнати одне одного і емоційно вирос­ти, — кажуть вони. — Це було непросто, бо між нашими родичами були погані стосунки. Однак з часом ми зуміли об’єднати їх і стали прикладом для майбутнього покоління. Ми підтриму­вали одне одного повагою, співчуттям і увагою, ніколи не сперечалися і не сварилися. Хоча між нами й були ма­ленькі сварки, але ніхто з дітей цього навіть не зауважував».