Передплатити Підтримати

Клондайк червонокнижних видів (фото та відео)

Ексклюзивна екскурсія стежками «часів динозаврів»

Озеро Луки. Фото автора

Більшість туристів знають про Шацьке поозер’я як місце відпочинку: тут розташоване найбільше озеро в Україні — Світязь, вода в якому має іони срібла та гліцерин, а отже — лікувальна. Водночас болота Волині — це своєрідна лабораторія просто неба для науковців, адже саме тут можна знайти рідкісні рослини з «Червоної книги».

Побачити Шацьке болото кореспондентка «ВЗ» вирі­шила на власні очі і разом з науковцем Василем Матейчи­ком вирушила на «червонокниж­ну екскурсію».

Щоб потрапити на класичне верхове болото, спочатку тре­ба пройти хащі та «відбитися» від кровожерливих комарів. Далі потрапляєш на справжнє болото: тут великий прошарок фаглового моху. Під ним — гря­зюка, але через щільність по­крив болота схожий на зелений килим з вкрапленнями черво­них цяточок. Це журавлина, яку полюбляють збирати господи­ні, бо в ягодах великий вміст ві­таміну С.

Спочатку треба перейти через рів
Верхове болото
Журавлина містить багато вітаміну С

«Шейхцерія болотна — рід­кісний вид рослини у верхових болотах. Саме у Шацькому ра­йоні великий відсоток боліт, де серед іншого біорозмаїття тра­пляються червонокнижні види: меч-трава болотна, береза низька, альдрованда пухирчас­та. Береза низька притаманна тільки цій території. Це дерево, за даними науковців, «бачило динозаврів», — розповідає Ва­силь Матейчик.

Шейхцерія болотна, Червона книга України
Береза низька, Червона книга України

Крім цього, на болоті бага­то росички круглолистої, є й червонокнижна англійська. Це рослина-хижак, бо харчується комахами. Заманює у свої «щу­пальця» комарів чи мурах і жи­виться їхніми соками.

Росичка круглолиста, рослина-хищак

Далі йдемо по так званій сплавині, яка переходить в озе­ро, і це остання точка маршру­ту. Водоймі — 20 тисяч років! Це озеро Луки, з’єднане болотяни­ми потоками з озером Перемут. Все озеро вкрите водяними лілі­ями, але сезон цвітіння ми вже, на жаль, пропустили.

Озеро Луки

Болотяна місцевість — це незайманий куточок Воли­ні, куди ще не дійшли урбаніс­тичні людські руки. Саме сюди з’їжджаються ботаніки не лише з України, а й з Польщі та Бі­лорусі, щоб дослідити рідкісні види на межі зникнення.