Передплатити Підтримати

«Без «синочка» не піду до садочка!»

Дітям не можна приносити з дому улюблені іграшки, а в приміщення садка не пускатимуть навіть мамів малюків, які цього року вперше підуть у ясла

Після кількох місяців карантину моя дитина бігла у садочок, як у «Дитячу планету». Навіть не снідала вдома, так поспішала.

При вході на подвір’я нас зустріла медсестра — у масці та одноразовому халаті поверх звичайного. Поміряла тем­пературу, лише тоді впустила дитину. Батьків на подвір’я не пускають. По групах дітей розводить інша працівниця.

І хоча я доньку попереджала про нові правила, вона була явно заскочена таким прийомом. Але пішла — цікавість перемо­гла. А вже наступного дня йти у садочок відмовилась навідріз. Бо в групі іграшок мало (м'які забирали), а з дому взяти не можна. Бо всім дівчаткам не дозволили сісти за один стіл, а поділили… Заявила: «без „синочка“ (улюблений ведмедик) не піду в садок!» Але моя дитина перейшла в середню групу, тож принаймні знає ви­хователів та дітей, з нею ще можна до­мовитись. А як бути з тими малюками, які цього року підуть у садочок вперше? Особливо в «ясельки». Як пояснити такій дитині, що має йти від мами до чужої тьо­ті у незнайомий будинок? І навіть улю­блену іграшку з собою взяти не можна…

«Не уявляю, як буде відбуватись ця адаптація. Хоч би дозволили у перший день зайти з дитиною у садочок, позна­йомити її з вихователькою, показати гру­пу. Нам лише повідомили, що наприкін­ці серпня будуть збори батьків, швидше за все, у Zoom. Тоді складуть графік, за яким треба приводити дітей на адапта­цію, аби не всіх відразу. Вихователь­ка зізнається, що сама не розуміє, як це все буде відбуватись. Каже, можливо, в ясельну групу все ж дозволять заходи­ти батькам, щоб принаймні переодягти дитину. Я, наприклад, не впевнена, що моя Оленка дозволить незнайомій жінці себе переодягнути… Та я, звичайно, ще місяць-два можу зачекати з садочком. У грудні дитині виповниться три роки, тож маю виходити на роботу. Подруга ра­дить домовитись з сімейною лікаркою і продовжити декрет ще на півроку. Але чи збережеться тоді місце у садочку?» — розповідає Ірина Мельник, яка з верес­ня має вести дітей у групу раннього віку.

Моя однокласниця, яка працює по­мічником вихователя у ДНЗ, каже, що на місці батьків поки не віддавала б дити­ну в ясла. «Неправда, що маленькі дітки легше звикають до садочка, а після трьох це уже дається складніше. Є „циганські“ діти, які легко звикають. Більшість потре­бує мами поряд. У нас раніше дозволяли батькам під час адаптації залишатись на 15−20 хв з дитиною, і коли вона вже осво­їлась, мама йшла. Або забирала дити­ну, якщо та дуже плакала. Переважно до жовтня уже всі більш-менш адаптовува­лись, — каже жінка. — А тепер уявіть. При­водять двох-трьох малюків одночасно. Їх треба переодягнути. У цей час хтось має наглядати за тими, що уже в групі. Хтось впісявся, хтось плаче. А в цей час вже чи­ясь мама дзвонить, що прийшла забра­ти, бо ж у перші дні дітей лишають на пів­години-годину. Тобто дитину знову треба переодягнути і вивести надвір».

В управлінні освіти ЛМР кажуть, що для дітей, які цього року вперше йдуть у садо­чок, діятимуть ті ж правила, що і для «ста­рожилів». Тобто температурний скринінг на вході, заборона приносити з собою іграшки. «Ці правила не ми вигадуємо. Якщо буде інша вказівка від МОЗ, то пра­вила можуть змінитись. Наразі для бать­ків у приміщення ДНЗ вхід заборонений, — каже головний спеціаліст сектору оцінювання якості освіти ЛМР Наталія Клочко. — Переважно у групах ранньо­го віку 20−25 дітей. На адаптацію прийма­тимуть по кілька дітей впродовж вересня. Можливо, у деяких садках братимуть на адаптацію кількох дітей до обіду, кількох після обіду. Вихователям допомагатимуть вузькі спеціалісти, наприклад, психолог». Психолог у таких стресових умовах мати­ме багато роботи. Але, наприклад, у на­шому садку у штаті лише один психолог, та й та працює не на повну ставку.

Перші тижні у садочку, так само, як і перші тижні у школі, це стрес для усіх. З тією різницею, що шкільна освіта — обов’язкова, а дошкільна — ні. «Кожна дитина індивідуальна, тож якщо одній для адаптації вистачить кількох тижнів, то в іншої цей період може бути значно довший. Але якщо батьки прийняли рі­шення, що дитина таки йде у садочок, то підготовку треба починати ще до ве­ресня. Треба пояснювати дитині, що її там чекає. Зараз діти багато часу прово­дять надворі, тож можна з дитиною гуля­ти біля садочка, показувати — от бачиш, там бавляться дітки, ти теж скоро підеш у садочок, бо ти уже дорослий. Мож­на ходити дорогою, якою підете у садок, аби вона стала звичною. Придумати собі якусь гру чи запам’ятовувати об’єкти, які трапляються по дорозі. І в жодному разі не лякати дитину садком. Наприклад, от, будеш в садку, там тебе швидко при­вчать до дисципліни, — каже сімейний психолог Христина Решетило. — Хо­роший варіант — підлаштувати графік ди­тини до того, який буде в садочку. Коли забираєте дитину, розпитуйте, як минув її день, з ким бавилась. Ставте відкри­ті запитання, на які дитина не може від­повісти „так“ чи „ні“. Уникайте питань на кшталт „чи тебе ніхто не ображав“, бо так ви наче підводите дитину до того, що там хтось може ображати. Так, зараз бать­ки не можуть зайти всередину, але мож­на зателефонувати виховательці і роз­питати, як дитина поводилась. Хороший сигнал — якщо дитина їла. Отже, вона до­статньо розслабилась».

У перші дні більшість дітей можуть плакати. Нема однакового рецепта для усіх, як діяти. Є діти, які маніпулюють іс­териками, тож тоді варто не піддаватись на такі маніпуляції. Як правило, такі діти перестають плакати, як тільки мама піде. «Ще один варіант — вихователька каже, що дитина увесь день гарно бавилась, а коли мама прийшла — розплакалась. Це тривожний сигнал. Він означає, що ди­тина увесь день перебувала у напрузі, і коли побачила маму, дала волю емоці­ям, — каже Христина Решетило. — Бать­ки мають розуміти, що дитина може бути не готова до садочка. Особливо, якщо йдеться про групу раннього віку. Тоді варто зачекати, якщо є така можливість. Дитині до трьох років все ж краще бути з батьками. Звичайно, є ситуації, коли мама мусить вийти на роботу і раніше. Але якщо є можливість залишити дитину довше вдома, варто нею скористатись».