Передплатити Підтримати

Уже ніхто нічого не прокладає...

Нові санкції США проти «Північного потоку-2» здатні його поховати. У Німеччині на Америку образилися: «ворожий акт проти союзників»

Карикатура “Німецької хвилі”

Газопровід «Північний потік-2», який російський «Газпром» прокладає по дну Балтійського моря між РФ і Німеччиною, готовий на 94%. На одній гілці газогону залишилося прокласти 85 км, на другій — лише 65 км. Але зробити це «Газпром» не зможе: внесений на розгляд американського Конгресу законопроєкт про розширення санкцій щодо «Північного потоку-2» цілком здатний ефективно заблокувати добудову газопроводу. Цікаво, що найбільше галасу з приводу розширення санкцій здійняли у ФРН. Законопроєкт сенаторів Круза й Шегін економічний речник парламентської фракції ХДС-ХСС у Бундестазі назвав «ворожим актом проти союзників», який начебто підриває суверенітет Німеччини і цілої Європи.

Газопровід «Північний по­тік-2» будує Nord Stream 2 AG, дочірня компанія ро­сійського «Газпрому». Його партнерами у цьому проєкті є європейські енергетичні ком­панії: австрійська OMV, німецькі BASF-Wintershall і Uniper, фран­цузька Engie, британсько-гол­ландська Royal Dutch Shell.

США вважають, що «Північ­ний потік-2» ще більше уза­лежнить Європу від газу з РФ і посилить здатність Кремля здійснювати політичний тиск на країни ЄС. Сенатор-республіка­нець Тед Круз, один із ініціато­рів прийняття чинних американ­ських санкцій щодо газогону, назвав його «серйозною загро­зою національній безпеці США», яка «не може бути добудована».

Унаслідок запровадження у грудні 2019 року санкцій США швейцарська компанія Allseas вивела з Балтійського моря свої судна, що прокладали тру­би «Північного потоку-2», і спо­рудження газопроводу зупини­лося. Аби унеможливити його відновлення, двоє сенаторів, вищезгаданий Круз і демократ­ка Джин Шегін, представили на розгляд Конгресу законопро­єкт, що передбачає розширення санкцій. За даними Bloomberg, під них потраплять компанії, що якимось чином задіяні у про­кладанні труб «Північного пото­ку-2» і страхуванні відповідних суден, а також порти, у які ті уві­йдуть. Компанії, що модернізу­ють судна, які укладають труби (або лише надають інфраструк­туру для цього), теж наражають­ся на санкції. А також ті, що по­стачають обладнання, зокрема зварювальне чи швартувальне.

За оцінкою порталу Energetyka24, «якщо ці санкції будуть застосовані, вони здатні ефек­тивно зупинити прокладання „Північного потоку-2“ і напевно поставити проєкт під загрозу, — адже росіяни не зможуть знайти судно чи порт для продовження будівництва». Хоча глава «Газпрому» Міллер заявляє, що РФ здатна добудувати «Північний потік-2» власними силами, він, пише Bloomberg, «не уточнює, як саме»… А глава російської Об’єднаної корпорації суднобу­дування Рахманов визнав: Росія таких можливостей не має.

Аби закон Круза-Шегін на­був чинності, за нього мають проголосувати обидві палати Конгресу, Палата представни­ків і Сенат, а потім закон пови­нен підписати президент США Дональд Трамп. Як зазначає німецький діловий тижневик Handelsblatt, санкції проти «Пів­нічного потоку-2» — один із неба­гатьох випадків, коли точки зору республіканців і демократів збі­гаються. Тож Конгрес, прогно­зує видання, закон Круза-Шегін затвердить. З підписом Трам­па, який активно критикує «Пів­нічний потік-2», проблем також не буде.

Як визнає Handelsblatt, нові санкції США завда­дуть по німецьких компа­ніях відчутного удару. Видання наводить думку представників компанії Nord Strеam 2 AG, яка будує газопровід. Мовляв, якщо «Північний потік-2» не буде за­вершено, то європейські спо­живачі заплатять за природний газ «на мільярди більше»… Газп­ромівська «донька» натякає на те, що за відсутності «Північного потоку-2» Німеччині доведеться купувати не російський, а дещо дорожчий американський газ, який постачається на ринок Єв­ропи у зрідженому стані. (Але «Газпром» маніпулює. У його до­говорі з нашим «Нафтогазом» можливість збільшення транзи­ту українською ГТС передбаче­на. Тому були би продавець і по­купець, а труба вже є).

«Ми відкидаємо екстерито­ріальні санкції США, оскільки вони суперечать міжнародно­му праву», — цитує Handelsblatt речницю міністра економіки ФРН. А Нільс Аннен, держсе­кретар німецького МЗС, вва­жає, що «санкційна загроза з боку США є втручанням у євро­пейський суверенітет, яке ми відкидаємо». Каже, аргументи Вашингтона про те, що «Північ­ний потік-2» послабить Україну, не працюють. Адже, мовляв, ЄС удалося забезпечити транзит російського газу територією на­шої держави…

Йоагім Пфайфер, економіч­ний речник фракції ХДС у Бун­дестазі, заявив Handelsblatt, що законопроєкт Круза-Шегін є «ворожим актом проти союз­ників»… І, нарешті, голова ко­місії Бундестагу з економіки й енергетики, Клаус Ернст із про­російської партії «Ліві», закли­кав федеральний уряд розро­бити власні санкції — у відповідь на американські.

Чорна кішка між США й Німеччиною пробігла не лише через санкції проти «Північного потоку-2». Як ствер­джують американський The Wall Street Journal і німецький Spiegel, президент США Трамп наказав Пентагону вивести з Ні­меччини близько 9 тисяч аме­риканських військових, причому уряд ФРН Вашингтон про це не повідомив. Тож уже до вересня цього року кількість військових США у Німеччині зменшиться з 34 до 25 тисяч. Частину з виве­деного контингенту американці можуть розташувати у Польщі.

Раніше Трамп неодноразо­во критикував Берлін через те, що Німеччина витрачає на обо­рону менш ніж 2% ВВП, перед­бачених правилами НАТО. Але, як зазначає польський експерт із міжнародної політики Пше­мислав Журавський-Граєвський, больових точок у відноси­нах США й Німеччини значно більше.

«Почуття єдності НАТО ство­рила загроза з боку СРСР під час Холодної війни, — розпо­вів tvp.info.pl Журавський-Гра­євський. — Третина Німеччини й половина Берліна перебува­ли під владою Радянського Со­юзу. У той час громадська дум­ка ФРН була готова сприйняти американське домінування. Нині ж сценарій масованого росій­ського вторгнення до Німеччи­ни відірваний від реальності, а відтак немає тиску, який би спо­нукав Німеччину бути лояльним союзником США».

Другим чинником, який розділяє Берлін і Вашингтон, вважає польський експерт, є лівий антиамериканізм, який у Німеччині набув форми по­пулярного у виборців анти­трампізму. «Німецькі політики, які відкрито виступають проти Трампа, підвищують свою по­пулярність. Ставлення до США стало у ФРН інструментом по­літичної гри. На жаль, це при­зводить до проросійськості, присутньої у соціал-демокра­тів, а частково, з боку бізнесу, також у ХДС-ХСС». Німецькі «зелені» негативно ставляться до російської автократії, але й симпатиками Трампа «зе­лених» не назвеш… «Є також „Альтернатива для Німеччи­ни“, не ліва, але дуже проро­сійська, — веде далі експерт. — У Баварії ХСС змагаєть­ся з „Альтернативою“ за пра­вих виборців. Це сприяє поя­ві чергових гасел проти США».