Передплатити Підтримати

Коронавірус і світова нафтова війна

Те, що відбувається на світових ринках нафти та цінних паперів, вже не залишає сумнівів, що у світі точиться війна.

Тільки війна нового типу, без гарматних пострілів та сотень тисяч вбитих. Хоча шкода для всіх економік світу буде такою ж, як після військових дій.

Коронавірус був початком цієї війни за перерозподіл світового нафтового ринку. Через обмеження пасажирських авіаперевезень, а також зменшення потоків інших видів транспорту, через карантинні заходи споживання нафтопродуктів у Китаї зменшилося на 20 відсотків. Це не могло не позначитися на світовій ціні нафти. Вона поповзла вниз, як і має бути, коли знижується попит.

Вірулентність коронавірусу настільки висока, що близько 70 відсотків населення Земної кулі може захворіти. І хоча смертність залишиться в межах чотирьох відсотків, абсолютні цифри загиблих будуть вражаючими. Оскільки 4 відсотки від 100 тисяч і від 100 мільйонів — це зовсім різні цифри. Тому уряди всіх країн вдалися до безпрецедентн заходів, що зменшують поширення вірусу.

Щоб трохи збити істерію, треба знати: 96 людей з кожної сотні залишаться живими і одужають.

Ціни на сиру нафту мають тенденцію зростати та падати хвилями. Йде довга хвиля падіння, а за нею довга хвиля підйому цін, яка може тривати п'ять і більше років. Ці хвилі вирівнювали перекоси попиту та пропозиції: висока ціна стимулює нове буріння і нові знахідки нафти, а низькі ціни зменшують обсяг бурових робіт, що є запорукою нестачі нафти у майбутньому. І так працював цей ринок, поки дві світові тенденції не створили загрозу його знищення. У 2007 році на вершині хвилі зростання цін з'явилася тенденція переходу на електромобілі. Вони не споживають нафтопродукти, а відтак зменшують попит і на сиру нафту, 70 процентів обсягу якої переробляється на пальне для транспорту. Другою тенденцією був прорив у нових технологіях, які дозволили у великій кількості видобувати нафту з покладів, що раніше вважалися нерентабельними.

Отже, майже водночас намітилася тенденція скорочення попиту через розповсюдження вірусу електромобілів, і це збіглося зі зростанням пропозиції нафти завдяки новим технологіям. Коли так швидко зменшується попит і збільшується пропозиція, то ціни йдуть вниз прискореними темпами.

Я не обмовився, застосувавши термін вірус електромобілів. Бо є закономірність у швидкості розповсюдження електромобілів у середовищі двигунів внутрішнього згоряння і швидкості розповсюдження коронавірусу у людському середовищі з моменту ураження першої людини. І в одному, і другому випадках розповсюдження відбувається швидше, ніж зацікавлені особи могли собі уявити. Великі нафтові компанії недооцінили швидкість розповсюдження електромобілів у світі до 2025 року. Недооцінили і того факту, що нові технології зроблять видобування сланцевої нафти рентабельним вже за ціни 45 доларів за барель. Відтак, всім видобувникам при ціні 45 доларів не вистачає місця під сонцем, тобто на світовому ринку нафти.

Є у світі багато країн, для яких продаж нафти є єдиним або основним видом бюджетних надходжень. Це, наприклад, Венесуела, Нігерія або Саудівська Аравія чи Об'єднані Арабські Емірати.

Є інші держави, для яких це не єдиний вид надходжень, але значний. Наприклад, Росія, для якої надходження від продажу нафти та газу дають половину всіх бюджетних доходів.

Всі ці країни планують свої бюджети, виходячи з певної ціни нафти. Для Саудів — це 80 доларів, для Росії - 42 долари. Навіть при ціні 55 доларів за барель Сауди мають вирішувати складне завдання скорочення бюджетних витрат.

Крім державних бюджетів, є ще бюджети нафтових компаній. Собівартість видобутку нафти у них сильно відрізняється, але при ціні нафти 55 доларів за барель, більшість з них може дати собі раду, щоби справлятися з боргами та залишатися прибутковими.

Щоб тримати ціни високими, арабські країни створили Організацію країн-експотерів нафти — ОПЕК. Росія до неї не входила, але кооперувала свої дії до останнього часу.

Ця організація слідкувала за тим, щоб на ринку не було забагато нафти. Для цього домовлялися, скільки нафти буде продавати кожен з учасників цього картелю.

Але оскільки картелі обмежують можливий рівень випуску продукції, вони є недовговічними, а їхні члени ведуть себе підступно: тільки чекають нагоди, щоб порушити домовленості.

6 березня цього року картель розпався. Всі почали качати стільки нафти, скільки можуть продати. А щоб продати, пропонують клієнтам суттєві знижки.

Це призвело до обвалу ціни бареля. З 18 січня по 18 березня цього року ціна марки Crude впала з 58 до 24 доларів за барель.

Немає у світі компаній, які можуть бути прибутковими при такій низькій ціні.

Теоретично тільки саудівська АРАМКО має таку собівартість, що може залишатися прибутковою. Але від її прибутків залежить бюджет Саудівської Аравії. І цей бюджет розрахований, виходячи з ціни 80 доларів за барель. При 24 доларах Саудівська Аравія довго не протягне.

Якщо розповсюдження коронавірусу було свідомим терористичним актом, то хто його здійснив?

Китайська економіка, як найбільший експортер у світі, у цьому не зацікавлена. Китай за цих обставин буде діяти за стародавньою китайською мудрістю: «Сидіти на березі річки і чекати, коли тіло твого ворога пропливе повз тебе». Китай може закуповувати у держрезерв великі обсяги нафти для підвищення її ціни. І буде це робити, коли вважатиме за доцільне.

США теж не зацікавлені в обвалі фінансових ринків, який спричинив коронавірус та подальші дії членів ОПЕК+. Не зважаючи на передвиборчу кампанію, і демократи, і республіканці об'єднали зусилля для боротьби з коронавірусом і падінням ціни нафти. Що стосується найбільш зацікавлених у тимчасовому обвалі цін на нафту, то теж не слід передчасно вказувати пальцем. Скоріше за все, злочинці так добре сховалися за лаштунками, що тільки неспішне та неупереджене міжнародне слідство виведе їх на чисту воду.

Наразі світові потуги зосереджуються на подоланні наслідків коронавірусу та нафтової війни. Президент Трамп оголосив готовність скуповувати усі надлишки у світі для підвищення ціни нафти.

А ціна нафти продовжує падати. На час написання цих рядків вона становить 24 долари за барель.

Все більше країн вводять карантинні обмеження. Коли не літають літаки, не ходять поїзди, люди сидять вдома, майже не користуючись своїми автомобілями, споживання палива суттєво скорочується. Це зменшує попит на нафту та відповідно її ціну.

Що мали би зробити уряди за таких обставин? Оголосити про закупівлю нафти у державний резерв у такій кількості, на яку зменшилося споживання палива через карантинні заходи. Тоді ті, хто влаштував цей світовий рейвах, не досягли б своєї мети, бо через держзакупівлі попит на нафту залишився би на тому рівні, як до карантину. Якщо хтось думає, що такі низькі ціни вигідні країнам-споживачам нафти, хай подумає два рази. Такі ціни можуть призвести тільки до численних банкрутств середніх та малих компаній-видобувників по цілому світі. Тоді ті компанії, що залишаться, розкрутять ціну до 100 доларів за барель і пошиють у дурні всі країни-споживачі.

Якщо вдасться стабілізувати ціну, а потім повернути її в район 50 доларів за барель без значних банкрутств, наступним кроком слід створити замість скомпорметованої ОПЕК нову світову організацію нафти.

ОПЕК намагалася втримати високу ціну нафти заради добробуту кількох її членів. Нова організація має поставити собі за мету пристосувати всіх світових виробників до тенденції падіння цін. Тобто перші два роки розпочати з підтримки ціни 55 доларів, наступні два роки — 50, ще наступні два роки — 45 доларів за барель. Коли світові виробники і уряди, що залежать від ціни нафти, адаптуються до такої ціни, можна буде скасувати заходи, які контролюють стабільність ціни нафти. Такий шлях дешевше обійдеться людству і світовій економіці, ніж епідемії вірусів і нафтові війни.