Високий Замок ::: Олександр Сендега: «Турка і Жовква дочекаються туристичного буму»

Багато століть тому наші предки закладали міста на перетині шляхів, поблизу річок та лісів, і з часом Жовква, Белз, Звенигород стали центрами правління, торгівлі, культури, здобули світову славу. У радянські часи були інші підходи - усі наукові заклади, виробництво, торгівлю зосереджували в обласному центрі. Малі міста занепадали. Зараз деякі з них переживають чи не найтяжчі часи за кількасотлітню історію. Як дати можливість мешканцям малих міст повернутися до нормального життя, праці, творчості у своїх рідних містечках? Чи є у них шанс і чи зможуть вони ним скористатися? Про це – наша розмова з головою Львівської облдержадміністрації Олександром Сендегою.

- На Львівщині є 74 малих міста, і 55 з них внесено до переліку історичних, - говорить Олександр Сендега. - У них живе чверть усього населення області - 630 тисяч осіб. Зрозуміло, в цих містах люди повинні мати можливість здобувати освіту, отримувати належного рівня послуги, мати достатньо робочих місць. І добрим шансом є те, що більшість наших малих міст мають велику історію - на 80 відсотків це міста, яким сотні років, у них збереглося багато пам’яток архітектури. Важливо зберегти і відновити цю спадщину. Нині чимало міст у світі живуть і процвітають завдяки туризму. Наші малі міста мають великий потенціал у цій галузі. Минулого року до проведення Всесвітніх бойківських фестин вдалося відновити Турку, а Жовкву - місто з дуже давньою історією - відреставрували до 150-річчя надання йому Магдебурзького права. Я переконаний, що в Жовкві ще наше покоління дочекається туристичного буму.

- Які ще складові, окрім відновлення історичних пам’яток, необхідні містечкам нашої області для їх успішного розвитку?

- Це розвиток народних ремесел. Жовква, скажімо, славилася давньою малярською школою, відомою в Європі. Чому б у місті не відкрити виставку-продаж на зразок львівського вернісажу? Думаю, тут можна проводити міжнародні симпозіуми художників. Це буде корисно й для митців, які в стародавньому місті знайдуть поживу для творчості, й насамперед для містечка. Там є можливості для створення ресторанного чи готельного бізнесу, а також широкі можливості у сфері послуг. В польській Криниці ми бачили, як люди заробляють, обслуговуючи туристів на кінних маршрутах. Туризм дасть поштовх також розвитку сільського господарства. Адже наші селяни є виробниками натуральних продуктів, що дуже цінується у європейців. Тож і сільське населення має можливості – треба лише скористатися ними.

- Чи не стане на заваді здійсненню цих дуже добрих намірів, скажімо, проблема комунікацій – дороги, транспорт, зв’язок? Дороги Львівщини відлякають будь-якого туриста...

- Комунікації будуть розвиватися дуже швидко – ви навіть не помітите, коли все буде зроблено. Я наведу один приклад: зараз триває відновлення дороги від кордону Закарпатської області до Стрия. На сьогодні зроблено 8 кілометрів цієї дороги. Я недавно їхав по ній і порівнював з польською дорогою. Ви знаєте, польська – гірша. Цього року ми повинні дійти до перевалу – це 80 кілометрів. Паралельно в новому році проводитиметься будівництво Краковецької концесійної дороги. На часі також запровадження швидкісного потяга, а також рух міжнародних поїздів з розсувними колісними парами. Це ж стосується і засобів зв’язку. Лише за минулий рік у десяти селах Львівщини збудовано цифрові АТС і майже в кожній хаті є телефон, хоча він не є найпершою необхідністю.

- Скажімо, Турка, яка довгий час асоціювалася з глибокою провінційністю, - яких інвесторів вона може привабити, які підприємства можуть там розвиватися?

- А я впевнений, що Турка має серйозні перспективи. Зроблено лише перші кроки з реконструкції центру цього міста, а вже зараз там з’явилися прекрасні ресторанчики, готель. Турка – це ж передусім гори. А гірський туризм – це велика перспектива, яка дає розквіт багатьом містам Європи. Гірські містечка по той бік кордону, в Польщі, нині переживають туристичний бум. У Турці теж є можливість робити гірськолижні спуски, розвивати цю справу. Так сталося, що у Сколівському районі, через який проходить траса, інфраструктура розвивалася швидше. Зараз у Славську найдорожча земля в області. Те ж саме чекає Турку, адже гори, краєвиди та й потенціал там не гірший. Ми допомагаємо Турці підтягти газ. Зі шляхами сполучення теж справи поліпшуються – невдовзі зробимо перемичку між трасою Київ-Чоп.

- Минулого року ми мали можливість побачити оновлену Жовкву, гарний центр Турки. Як влада розподіляє свою увагу між малими містами області – рівномірно чи комусь перепадає більша увага?

- Не обласна адміністрація повинна за це братися, ініціатива повинна йти від міського голови. Ми запровадили проведення зустрічей з міськими головами малих міст. Вони самі формують питання, які обговорюватимуть. Ці наради відбуваються не у владних кабінетах, а в Жидачеві, Городку, Жовкві – у тих містах, які мають що показати. В області є 74 малих міста. Якщо кожного року ми будемо братися за одне чи два, то ніхто не захоче бути в кінці цього списку. Я був приємно здивований Жидачевом, Городком – на їх прикладі можна вчитися, як вирішувати проблеми комунального господарства. Самі голови є активними людьми. У міського голови Городка, якого вже кілька скликань обирають на цю посаду, я сам багато чого вчуся. Хоча приємно, що я був причетний до відновлення Жовкви чи Турки. Недавно був у Добромилі й залишився приємно враженим – там щось будується, там – риштування. Міський голова, до речі, жінка, сама є ініціатором і організатором тих починань. Те саме я можу сказати про Турку, Стрий, Сокаль. Поїдьте в Броди - їм теж ніхто не допомагав, а в містечку вже відчувається особливий шарм. Не був рік-два у Мостиськах, а недавно поїхав і був приємно здивований, відчувається покращення. Навіть Рава-Руська відчутно змінилася за останні два роки.

- А от в містечку Поморяни – теж дуже давньому, із цікавою історією, з середньовічним замком справи зовсім інші. Замок руйнується, є проблеми з водопостачанням…

- Може, знайдеться бізнесмен, який візьметься відреставрувати замок, щоб взяти на кількадесят років в оренду. Такі приклади часто доводилося спостерігати у Польщі – підприємці беруть замок в довготермінову оренду, щоб відкрити там картинну галерею, ресторанчик, готель, а за це реставрують історичну пам’ятку.

- Погоджуюся, що історичні міста з туристичним потенціалом мають шанс. А як бути з молодшими містами, які виростали навколо підприємств, а зараз стали депресивними, наприклад Стебник, Новий Розділ, Новояворівське?

- Дуже важливо розміщувати у цих містах виробництва, залучаючи іноземних інвесторів. Скажімо, в Буську на базі колишнього хлібозаводу відкрили підприємство з виробництва скляної пляшки, яке має велику перспективу. Особисто я, коли з’являється якийсь інвестор, що хоче започаткувати виробництво і вкласти в нього гроші, скеровую його не до Львова – Львів якось дасть собі раду, а в райони.

- Тобто не йдеться про відновлення в так званих монофункціональних містах традиційного виробництва, на якому вони трималися?

- Можливо, поблизу Новояворівського колись видобуватимуть сірку в колишніх масштабах, але наразі є дешевші способи отримання сірки. Калійну сіль, яку видобували в Стебнику, зараз отримують в багатьох місцях. Але Стебник має перспективу виробництва калійних добрив та використання властивостей соляних шахт. До Стебника зараз приглядаються інвестори, але це поки що в планах. Борислав має шанс завдяки близькому сусідству Східниці – курорту, який в найближчі роки бурхливо розвиватиметься.

- Мабуть, цим містам ще далеко до слави княжих. Йдеться про те, аби там була для людей робота, аби вони могли заробляти й утримувати свої сім’ї…

- …аби мешканцям міста було комфортно там жити і вони не хотіли нікуди звідти їхати. І тут мало залежить від влади. Треба розвивати громадську думку, стимулювати активність громади. Коли я приїжджаю в село чи містечко, то звертаюся до священика та директора школи, аби вони формували громаду, підтримували найактивніших та найздібніших. Якщо у місті буде така громада, люди, які будуть корисними своїй громаді, які пишатимуться, що живуть саме тут і їм цікаво у своєму місті, - тільки тоді це місто матиме перспективу.