RSS
АРХІВ :: Культура
Із літератури – у театрНа чернівецькій сцені ставлять Оксану Забужко
Наталія ФЕЩУК
театр ім. О. Кобилянської взявся за творчість ще однієї сучасної авторки
Торік у Чернівецькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської поставили знамениту “Солодку Дарусю”. Ця робота збирала аншлаги не лише вдома, а й у багатьох містах, куди чернівчани їздили з гастролями. Цього року режисер “Солодкої Дарусі” Людмила Цісельська-Скрипка взялася за ще одну сучасну постановку – виставу “Калинова сопілка” за твором письменниці Оксани Забужко “Повість про калинову сопілку”.
У театрі тривають останні репетиції вистави. Прем’єра спектаклю “Калинова сопілка” за участю самої Забужко була запланована на 14 та 15 листопада. Але через епідеміологічну ситуацію виставу, як і всі масові заходи, відмінили. Тож цю роботу місцеві театрали оцінюватимуть 5 і 6 грудня. Цими днями, авторка “Казки про калинову сопілку”, ймовірно, не зможе приїхати до Чернівців, оскільки перебуватиме за кордоном. Приїде подивитися спектакль у грудні.
- Ця постановка не пов’язана з успіхом нашої “Солодкої Дарусі”, – розповідає “ВЗ” режисер Людмила Цісельська-Скрипка. – За цей твір я взялася лише тому, що він справді мене зацікавив. Усе потрібно було узгодити з авторкою повісті. Забужко була не проти, і у нашу роботу не втручалася. Постановка доволі непроста, у ній задіяний весь акторський склад театру, розроблено багато сценічних костюмів. Музику до спектаклю написала молода київська композиторка Лілія Юрчук, а масштабна сценографія – робота Сергія Ридванецького.
Щодо сценографії, то під час вистави “Солодка Даруся” справжня солома була розстелена не лише на сцені, а й біля ніг глядачів перших рядів. На “Калиновій сопілці”, кажуть, на сцені буде і вода, і зерно, і пір’я... Головних героїнь містичної драми – сестер Ганну та Оленку – зіграють молоді місцеві акторки Христина Зборлюкова і Валентина Головко.
За жанром режисер визначила постановку “Калинової сопілки” як “містичну драму”. У творі Забужко є чимало казкового. У сім’ї Марії та Василя народилося дві доньки: перша – Ганна-панна, друга – дівчинка-мізиночка Оленка, змалку плаксива, поганенька дитина. І ніби поділили Василь та Марія дітей. Василь бавився з Оленкою, Марія пишалася Ганною. А люди казали: «Дідова дочка й бабина дочка». З дитинства між дівчатками була ворожнеча. Ганна заздрила Оленці у всьому, хоч була від неї і старшою, і вродливішою.
Бог наділив старшу доньку не тільки вродою, а й розумом і талантом відчувати воду під землею: дівчина вказувала людям, де копати криницю. Та вона ненавиділа свою сестру, гордувала людьми і любила лише себе. Так знехтувала вона й гарним, роботящим, багатим парубком Дмитром. Натомість згодою йому відповіла Оленка. Тоді Ганна задумала звести свою сестру зі світу. За тиждень до Оленчиного сватання Ганна покликала сестру до лісу, начебто по ягоди, прихопивши із собою ножа. Там Ганна і зарізала Оленку… У селі ж сказала, що сестра зникла. Але якось сюди навідалися чумаки і побували у домі Марії та Василя. Один із них розповів про сопілку, що вирізав з калини у їхньому лісі. Притулив хлопець сопілку до губ... і в хаті вона жалібно заспівала Оленчиним голосом: “Помалу-малу, чумаче, грай, не врази мого серденька вкрай, мене сестриця зі світу згубила, в моє серденько гострий ніж устромила!». Коли заплакали батько, мати і люди, лише Ганнуся зареготала, впала на землю і більше не встала…
Режисер “Калинової сопілки” зізнається, що не береться прогнозувати, як глядачі сприймуть виставу. Але додає: і коли бралися за постановку “Солодкої Дарусі” за романом Марії Матіос, на успіх не сподівалися.
м. Чернівці
На фото: Оксана Забужко, погодившись на інсценізацію свого твору, у постановочний процес не втручалася.
Новини RedTram
