RSS
АРХІВ :: І наостанку
Вогонь, вода і мідні труби «Хотинської тверді»Султан обіцяв поснідати під стінами Хотина, а пообідати у фортеці...
— Хто несе казан, у вас зброя є? Бережіть у бою казан і прапор, захищайте їх! У разі відступу не забувайте підбирати поранених і вбитих.
Яничари слухали, схвально киваючи головами. За спиною ватажка піднімалася могутня Хотинська фортеця, освітлена вересневим сонцем. Ватажок махнув рукою, показуючи, що він все сказав, і надягнув на голову шапку-кече, прикрашену важким страусячим пір’ям. Час було займати позиції біля гармат. Наближалася вирішальна битва Хотинської війни 1621 року... Стояв полудень 19 вересня 2009 року.
Яничари під керівництвом київського банкіра Святослава Кузьмича прибули під стіни Хотина не зі Стамбула, а з Києва, Севастополя та Хмельницького. Поруч – намети їхніх побратимів по зброї, групи реконструкторів “Ґабор Бетлем” з угорського міста Ашод. Вони вперше в Україні на реконструкторському фестивалі, їм все страшенно подобається. Їхні тулумбаси і волинки супроводжуватимуть саундтреком всю битву, яка понад годину триватиме біля стін Хотинської фортеці.
Трансильванські вояки й справді брали участь у військовій кампанії 1621 р., коли під стінами Хотина об’єднане польсько-козацьке військо під проводом гетьманів Кароля Ходкевича і Петра Сагайдачного зупинило навалу на Європу, врятувавши континент від неминучої експансії османів.
Протистояли “яничарам”, “татарам” і “трансильванцям” реконструктори з Чехії, Білорусі, Росії, Польщі, Києва, Кам’янця-Подільського. Загалом на полі битви перебувало понад 130 осіб, з них семеро вершників (турецьку кінноту зображала кінна група під керівництвом Олега Юрчишина).
130 осіб – це більш ніж в тисячу разів менше, аніж було насправді. Тоді під стінами міста стояла ціла орда: 300 тисяч турків, 100 тисяч татар. Самовпевнений султан Осман ІІ жартував: мовляв, під стінами Хотина у війську козацькому він буде снідати, а у самій фортеці, у війську польському - обідати. Що проти його полчищ 57 тисяч поляків Кароля Ходкевича та 40 тисяч козаків Петра Сагайдачного... Та попри всі султанські сподівання, війна тривала п’ять тижнів. У ній полягла майже половина вояків з обох сторін. Місцеві селяни дотепер виорюють на своїх полях то гарматне ядро, а то й людський череп. У Хотині перебували тоді і султан Осман ІІ, і королевич польський Владислав. Востаннє яничари пробували захопити фортецю 28 вересня. Та де там: 30 тисяч загиблих, хвороби, перебої з постачанням провіанту, а ще - дезертирство “пішаків” цієї шахової партії за долю Європи. Нарешті 8 жовтня 1621 року сторони уклали мир. Мир – з взаємними віватами супротивників один одному – укладали й 19 вересня 2009 року – на очах у тисяч гостей І Міжнародного військово-історичного фестивалю “Хотинська твердь”. Серед глядачів були й віце-прем’єр Іван Васюник, віце-спікер ВР Микола Томенко, перший заступник голови Київської міської держадміністрації Євген Червоненко, мери Хотина і Кам’янця-Подільського. Коментував битву голова «Київського реєстрового козацького полку», художник і геральдист Олекса Руденко. Найменшим глядачам не все з коментарів було зрозуміло, тому діти цікавились у батьків, що відбувається на терасах і валах перед замком. “А це, доцю, дяді у війну бавляться!”, - пояснювала дитині мама.
Тільки ігри у війну часом теж бувають небезпечними: від масштабних вибухів, влаштованих піротехніками з Кіностудії ім. О. Довженка, швидко загорілася суха, змучена спекотним літом трава. Їдучий дим закрив від глядачів всю фортецю, роз’їдав очі турецько-татарському табору. Тож ватажкові татарського загону, киянину Росланду відразу після герцю найкращих фехтувальників, який розпочинав битву, довелося вимахувати не так шаблюкою, як рядном, намагаючись вгамувати вогонь. Йому допомагали чеські мушкетери з групи “Магна Моравія” і київські яничари. Битва битвою, а реальна небезпека заставляє забути про ворожнечу за сценарієм.
За пожежею з жахом спостерігала директорка Хотинського історичного заповідника Людмила Іванівна Пастух. Замок — унікальна пам’ятка архітектури, і такі вибухи в безпосередній близькості до стін, і так вкритих тріщинами, могли нашкодити споруді. Прикро, що організатори дійства не діяли згідно з законом, який вимагає узгодити розташування військових таборів і закладання вибухівки з пам’яткоохоронними структурами.
На фото: Кульмінацією фестивалю стало відтворення Хотинської битви.
Ірина Пустинникова
Фото автора
Чернівецька обл.
Новини RedTram
