Олександр Биструшкін: «Стус – не агітка і не пропаганда!»
Це уже третій аудіодиск пана Олександра. Про роботу над платівкою та інші творчі новини розповідає актор театру і кіно Олександр Биструшкін.
- Перший диск був за творами Івана Франка “Зів’яле листя”, - каже “ВЗ” актор. – Я до нього йшов довго. Усі мої диски вистраждані. Твори Франка читав ще у театральному інституті. Поважаю Івана Яковича – як поета, громадянина і політичного діяча. Він – один з найгеніальніших людей світу. Потім був диск “Монолог самоти” за творами Тараса Шевченка. Можливо, я обмежився б одним диском, але... Після тринадцяти років роботи на посаді начальника Головного управління культури і мистецтв міста Києва я написав заяву на звільнення і пішов – не погоджувався зі стилем роботи, методами нового керівництва столиці на чолі із Леонідом Черновецьким. І тут трапилася дивна річ. Я гадав, що зараз мені почнуть пропонувати роботу, адже я – професіонал, але ніхто до мене не звертався… І я зрозумів: є ти чи тебе нема – все одно… Почав читати “Кобзар” Шевченка. Відкрив для себе страждання, біль поета. Він хотів лише маленьку хатиночку і тополю в Україні. Хіба це так багато? Звідси з’явилася і назва – “Монолог самоти”. Завдяки допомозі Миколи Жулинського та працівників Національного музею Тараса Шевченка цей диск побачив світ. Щоправда, нікому це виявилося не потрібним, окрім простих людей, - у мене вже немає жодного примірника.
- Розкажіть про роботу над диском “Листи до сина”…
- Цей диск допоміг мені видати Віталій Кличко. Він сказав: “Олександре Павловичу, нам зараз важко – криза, але для Стуса я кошти знайду”. У мене давно була книга Стуса “Листи до сина”. Після Франка і Шевченка мені не вистачало ще когось. Твої сини, Україно, твій біль, твоя слава... Я зрозумів, що третім має бути Стус. Сину Дмитрові було п’ять років, коли Василя Семеновича заарештували і відправили на заслання. Як він вибудовував свої листи до сина, як розповідав про поезію, музику, живопис, про теорію відносності Ейнштейна, про літочислення, про зірки і Всесвіт!.. Це була людина енциклопедичних знань. Як він переклав Рільке, навіть краще, ніж Бажан! У диску є також запис пісні “Глибокий колодязь” у виконанні Марічки Миколайчук. Якось ми сиділи втрьох – я, Марічка та Іван Миколайчуки – і десь після четвертої чарки Іван сказав: “Марічко, заспівай мені моєї”. І вона заспівала “Глибокий колодязь”. Я попросив дозволу у Дмитра Стуса і його матері почати роботу над цим диском. Вони дозволили. Вийшов диск на дві години звучання – це забагато. Я попросив Дмитра Васильовича, аби він відредагував і скоротив до години. Стус – це не пропаганда і не агітка! Це біль, сила, розум, любов... Портрет Стуса намалював Сергій Якутович – син Григорія Якутовича. У Стуса надзвичайно потужна енергетика. Він мене всього вичавив. Досі не можу отямитися після цієї роботи…
Для мене було важливо, що Дмитрові, його матері і дітям цей диск сподобався. Це запрошення повернутися до творчості Стуса, до його біографії. Це певною мірою провокація - у позитивному розумінні цього слова.
- Що у вас в планах?
- Хочу видати ці три диски як трилогію “Твої сини, Україно, твій біль, твоя слава: Франко, Шевченко, Стус”. Це потрібно людям.
Довідка «ВЗ»
Олександр Биструшкін народився 1 січня 1949 року у місті Галичі на Івано-Франківщині. Жив у Болехові, Косові, Коломиї. Батько був міліціонером, тому сім’я часто переїжджала з місця на місце. У Коломиї сформувався як особистість. Тут пішов у народний театр до Василя Симчича. Вступив до театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого (1966-1970 рр.). Після закінчення працював у Театрі ім. І. Франка, якому віддав 23 роки життя. Зіграв понад 60 ролей на сцені і понад 30 - у кіно (“Народжена революцією”, “Тайник для червоного каменя”, “Державний кордон”, “Ярослав Мудрий”…). Зіграв у багатьох телевиставах та радіовиставах. 13 років працював на посаді начальника управління культури і мистецтв міста Києва. Два роки - у Секретаріаті Президента. Долучився до встановлення пам’ятного знака Незалежності України на Говерлі. Зараз викладає у театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого.
Фото автора
м. Коломия, Івано-Франківська обл.


