RSS
АРХІВ :: Суботній гість «ВЗ»
Слово - автору міжнародного мистецького свята у ЛьвовіХай ширшає діапазон «Діапазону»!
Ці слова Юрія Андруховича якнайкраще передають сприйняття слухачами звуків короля інструментів - органа. Про міжнародний фестиваль органної музики “Діапазон”, який триває у Львові з 17 червня до 15 липня, наша розмова з художнім керівником фестивалю - Іриною Цайтц.
І радість, і танталові муки
- Як народився “Діапазон”?
- Я запропонувала цей фестиваль за проханням Юліана Винницького, директора Будинку органної та камерної музики. З радістю розробила і ще у жовтні минулого року надіслала проект у Львівську міську раду, але дуже довго після того нічого про його долю не чула. Раптом у січні мені повідомили: аврал! Виявляється, проект нарешті пройшов бюджетну комісію, і потрібно, щоб буквально за два тижні все було підготовлено. Кинулася домовлятися з учасниками. Це було надзвичайно важко: адже кожний з органістів має свій щільний робочий графік. Наприклад, італієць Родольфо Беллатті мав тоді докторат та брав участь у конкурсі, але погодився поїхати до Львова, бо вже був тут раніше, і йому дуже сподобалося. Румунка Урсула Філіппі мала їхати з Німеччини додому але сказала: “Добре, я зроблю по дорозі великий гак - через Львів: не знаю, як це вдасться, але зроблю...”. І тут мені стає відомо, що через якусь технічну помилку доступ до коштів на фестиваль виявився заблокованим. Уявляєте, як мені було б, коли довелося б сказати людям, готовим відкласти всі свої справи для поїздки до Львова: вибачте, мовляв, фестивалю не буде... Але, на щастя, вдалося підписати якийсь потрібний папір безпосередньо у мера, і, як кажуть, мішок розв’язався... Однак запізнилися все ж таки з афішами, буклетом. Ще 7 травня все необхідне для них уже було тут - думка була така, щоб на “Віртуозах” (травневому музичному фестивалі) все це поширити в місті, однак реклама з’явилася значно пізніше - лише за кілька днів до відкриття...
Письменник-органолюб
- А як долучився до фестивалю Юрій Андрухович?
- Я його знаю вже майже два роки. Він буває у Швейцарії, і якось на його авторському вечорі в Базелі ми познайомилися. Мені перед тим сказали, що він має приїхати, і зустріч наша відбувалася досить незвично. Я дуже ціную Юрія Андруховича як письменника і вирішила, що ми зустрінемо його по-українськи. Я маю у Швейцарії хор, і ось ми зі співаками-швейцарцями підготували українською мовою “Боже великий, єдиний, нам Україну храни!” - і заспівали наприкінці того вечора. А ще була на тому вечорі добра знайома письменника ще з юнацьких років - українка з Варшави Роксоляна Семирак: коли Юрій приїжджає до Швейцарії, він у неї зупиняється.
Так вийшло, що вона тепер - одна з моїх найкращих товаришок у Базелі. Цього року ми всі разом - і Юрій був з нами - святкували Різдво, і виникла у мене думка - запропонувати йому участь у фестивалі. Він охоче погодився...
Були у нас і ще зустрічі. У Швейцарії він закінчив свій новий роман, і перед від’їздом йому влаштували літературний вечір, а до того нікому ні слова не хотів про новий твір говорити. На вечорі читав уривки німецькою мовою з німецького видання “Московіади” і між іншим зауважив, що щойно відіслав до редакції новий роман. І коли дійшло до запитань, я підняла руку: “Скажіть, будь ласка, а що, ваш роман - ще й досі таємниця, чи ви вже можете щось про нього сказати?”. “Ви потрапили в “десятку”, - усміхнувся письменник, - роман так і називається “Таємниця”... І сказав про нього кілька слів - про те, що це роман в діалогах... Згодом мені дістали цей твір, я його із захопленням прочитала.
На моє прохання написав Андрухович преамбулу до фестивального буклета (без жодного гонорару - як він сказав - “гратіс”, тобто, з поваги) і погодився не лише виступити зі сцени з коментарем до виконаних у моєму концерті творів, а й самому заграти на органі хоча б одну фразу із загальновідомого твору Баха...
«Чудова ідея - заграти у Львові!»
- Чи легко було залучати до фестивалю таких видатних органістів?
- Усі учасники - це люди, з якими я маю цікаву особисту історію. Наприклад, Марек Стефанський. Ми вчилися в Польщі у той самий час. Він був осторонь усіх компаній, мав специфічний імідж: дуже екстравагантно вбраний - у полосатих штанах, клітчастій маринарці - а я також була не “інсайдер”, тобто осторонь інших: львів’янка, якась нібито особлива... І ось ми з ним досить зблизилися, інтенсивно спілкувалися. Але було це дуже давно...
А в Базелі я маю зараз близьких приятелів - родину Івана Монігетті, відомого віолончеліста. Наша доня вчиться у його дружини. І ось Таня, дружина Івана, яка знала про задум львівського фестивалю і мої пошуки його учасників, телефонує до мене: “Знаєш, у Москві я маю приятельку-органістку, Любу Голуб...”. “То нехай вона зі мною зв’яжеться”. І справді - вона зателефонувала, прийняла запрошення, а на закінчення розмови каже: “У мене є дуже добрий приятель - Марек Стефанський...”. І дала його координати. А я про нього 16 років нічого не чула! Марек, почувши мій голос, страшенно зрадів: згадав молодість, а головне - його надзвичайно захопила чудова ідея - заграти у Львові. І він, незважаючи на те, що його гастрольний календар розписано аж до кінця 2008 року (він їздить цілим світом!), розсунув участь у двох фестивалях і сказав, що кістьми ляже, а до Львова приїде...
Треба сказати, що наші солісти-органісти - великі ентузіасти, вони погоджуються грати у Львові за одну п’яту звичного для них в інших країнах гонорару, і роблять це від щирого серця.
Символ чистоти і широти
- А звідки назва фестивалю “Діапазон”?
- Від львівського органа. На ньому можна виконувати будь-яку музику - від стародавньої і барокової до сучасної. До того ж він у чудовому залі з унікальною акустикою. І є у львівському органі досить рідкісний регістр, який так і називається - “діапазон”. До речі, французькою слово діапазон означає камертон (тобто прилад, який видає звук певної висоти - для настроювання музичних інструментів). Отже, це символ і чистоти звучання, і широти можливостей...
Мені б дуже хотілося, щоб цей фестиваль відбувався на рівні європейських імпрез. Щоб став він щорічним - на рівні з “Віртуозами”, “Контрастами”, щоб Львів отримав ще одну культурну грань, яка може дуже яскраво світитися. І щоб за своїми умовами він був гідний його учасників. Це означає, що артистам, які приїжджають, само собою - повертаються кошти за дорогу, надається проживання - чи готель, чи навіть приватний сектор; і само собою - виплачується гонорар, без перепрошення, без натяків на те, які ми бідні, що в нас немає грошей, увійдіть у ситуацію... Люди, які приїжджають на фестиваль і виконують музику, вкладають у підготовку величезну працю, і ця праця мусить гоноруватися. Розумію, що в нас вона ще не може гоноруватися на такому рівні, як, скажімо, в Європі, але принаймні на якомусь рівні її потрібно гонорувати...
За два дні перед концертом схудла на два кілограми...
- Тепер розкажіть трішки про себе, про дітей...
- А хто ваш чоловік?
- Він музикант. Диригент, а також співак - контра-тенор. Дуже рідкісний голос... Ми з ним разом у Львові чомусь ще не виступали. Мали спільні концерти в Криму, у Швейцарії ж концертуємо регулярно. Але не маємо “накатаної програми”. Іде постійний процес вивчення нових творів. Маю таке правило: у кожний концерт беру хоча б один новий твір. Як, скажімо, у Львові - “Картинки з виставки” М. Мусоргського.
- Це ж ваш переклад фортепіанних “Картинок” для органа?
- Це не є переклад. Я граю з фортепіанних нот. Найнормальніших фортепіанних нот. Головне тут - звукова адаптація. На кожний орган її треба робити заново. За два дні у Львові, що передували концерту, я схудла на два кілограми, поки все як слід регіструвала. Це так, як робити щоразу нову оркестровку твору, написаного для одного інструмента. Радію, що чудовий діапазон львівського органа, як міг, сприяв мені в цьому. Я ж, як можу, сприятиму тому, щоб жив і ширився міжнародний львівський “Діапазон”.
З досьє «ВЗ»
Ірина Цайтц - львів’янка, виросла в сім’ї музикантів, пройшла піаністичну школу видатних львівських педагогів - Лідії Голембо, Олега Криштальського та у класі органа Самуїла Дайча. Органну майстерність шліфувала у Кракові й Базелі - у професорів-органістів Яна Яргоня, Гі Бове, здобула диплом хорового диригентства у музичній академії в Люцерні.
Зараз живе і працює у Швейцарії, концертує в різних країнах Європи та США. Саме вона організувала експертизу та ремонт львівського органа у Будинку органної та камерної музики, брала участь у презентаціях відреставрованого інструмента в рамках міжнародного фестивалю “Ренесанс” у лютому 2006 року, восени того ж року була ініціатором та організатором першого в Україні міжнародного органного симпозіуму, а цього літа - фестивалю “Діапазон”. Тепер її зусилля спрямовані на те, щоб цей міжнародний органний фестиваль став щорічним мистецьким святом нашого міста.
Фото Владислава ЛЮТОВА.
Новини RedTram
