RSS
АРХІВ :: Леополіс
Зірка із «Шансу»Павло Табаков: «Не хочу бути Пономарьовим номер два. Хочу бути Табаковим номер один»
Відтоді життя співака змінилося – його почали впізнавати на вулицях, просити автографи...
- У мене змінився підхід до життя, – розповідав Павло Табаков кореспондентові “ВЗ” за філіжанкою кави. – Переосмислив деякі життєві цінності. Та намагаюся поєднувати свій “дошансовий” багаж – і життєвий, і професійний – із тим, чого набуваю зараз.
- Смак слави вже скуштував?
- І скуштував, і перетравив, і знову скуштував... Так і харчуюся. (Сміється. – Г. Г.). До слави ставлюся стримано, розуміючи те, що це – палка із двох кінців: у ній є і піднесення, і падіння. Найкращий прояв слави для мене - відчуття ейфорії після концерту.
- “Інтер”, нарешті, зняв тобі кліп – на пісню “Тільки ти моя”. Чи означає це, що відтепер Україна чутиме про Павла Табакова частіше?
- Моя кар’єра в шоу-бізнесі не розвивається швидкими темпами. Окрім того, що співаю сольно, виступаю із львівським октетом “Орфей”. До того ж мій продюсер Ігор Кондратюк займається не лише мною. У нього – сила-силенна проектів. Щодо моєї творчості, то постало питання про адміністратора, звукорежисера... Час від часу до мене звертаються люди, які кажуть, що готові підтримати мене фінансово. Переговори з потенційними спонсорами – на Ігореві Кондратюку.
- Чи підписав ти довготривалий контракт з Кондратюком?
- Ще ні. До кінця цього року діє наш річний контракт, який підписують з усіма, без винятку, учасниками “Шансу”. Питання про довготривалий контракт зі мною от-от постане. Намічається серйозна розмова. Контракт має сім сторінок і складається з багатьох пунктів. Наполягатиму, щоб формування репертуару було за мною. А збір команди, яка працюватиме зі мною, готовий довірити Кондратюку.
- Як часто спілкуєшся зі своїм продюсером?
- Спілкуємося переважно телефоном. Хоча частіше зі мною зв’язуються адміністратори з команди Ігоря Кондратюка. Розумію, щоб стати повноцінною складовою українського шоу-бізнесу, потрібно перебиратися до Києва. Але поки що живу на колесах – між Києвом та Львовом.
- Досі репертуар узгоджував?
- Звичайно. Ігор Кондратюк – перший, з ким узгоджую, чи буде та або інша пісня в моєму репертуарі. Нещодавно у моєму репертуарі з’явилася лірична пісня “Загублені слова” на слова Валерії Сєрової і музику Олега Харитонова. Цю пісню пропонували багатьом виконавцям, зокрема, Миколі Баскову. Та нікому вона не підходила – то за голосовим діапазоном, то через “формат Яремчука”. А мені пісня сподобалася. Вона – дуже якісна. Відчув, що “житиме” довго і має шанси увійти в класику.
- Чому твій дебютний кліп зняли саме на пісню “Тільки ти моя”?
- Пісню вибирали з десятків пісень, написаних мною і моїм гітаристом Володимиром Возняком. Врешті-решт вибрали композицію Володі “Тільки ти моя”. Режисером кліпу виступив Макс Паперник. Знімали у Києві на ВДНХ. За сюжетом ролика, я перевтілився у Пігмаліона, який ліпив свою Галатею. Був один екстремальний момент – коли мені довелося по драбині вилізти на висоту 20 метрів і без страховки співати на маленькому “п’ятачку”.
- Коли пісню “Тільки ти моя” почали крутити по радіо, декілька моїх знайомих видали: “О, в Пономарьова нова пісня!”...
- Часто доводиться чути таке порівняння. Як на мене, ми з Олександром Пономарьовим не займаємо в нашій музиці однієї ніші, хоча подібність між нами є. Щоб перерахувати чоловіків на нашій естраді, вистачить пальців однієї руки... І коли люди чують, що голос ллється, то одразу виникає аналогія з Пономарьовим. А з ким же ще порівняти? Але не хочу створювати Пономарьову здорової чи нездорової конкуренції. У нього – свій напрям, який подобається багатьом. Я хотів би зайняти власну нішу. Не хочу бути Пономарьовим номер два. Хочу бути Табаковим номер один.
- І що формуватиме “Табакова номер один”?
- В ідеалі хотів би виступати із власною “живою” групою. Біда українського шоу-бізнесу в тому, що в нас діє таке поняття, як “формат”. Ним керуються радіостанції і телеканали. Це ускладнює роботу співаків. У мене є тридцять пісень. І теоретично можна було б уже випустити три альбоми, але більшість із них – “неформат”. В одній композиції – забагато скрипок, в іншій – джазу, ще в іншій – рок-гітари не ті... Заспокоюю себе досвідом “Бітлз”. Музиканти цієї групи перед тим, як у них щось вийшло, написали сто пісень, які викинули у смітник. Мені залишилося ще сімдесят...
- Коли робила інтерв’ю з Ігорем Кондратюком, він порівняв тебе з російським співаком Миколою Носковим...
- Мені подобається те, що робить Носков. Це – елітна музика. Та якщо вже робити з мене клона, що в нас полюбляють, то краще б це був Меладзе.
- Що тебе дратує в українському шоу-бізнесі?
- У нашому шоу-бізнесі бояться зробити крок вліво або крок вправо. У нас ходять прямо – за одними й тими ж схемами “розкрутки”. Допоки проект приносить прибуток - добре. Усіх це влаштовує. Немає у нашому музичному світі Європи. Ніхто не хоче вкладати грошей у щось нове. А ще мене дратує некомпетентність у музичних питаннях. Мені важко в нього вливатися, адже за моїми плечима консерваторія й десятирічний стаж аранжувальника. Якість фонограм і рівень “живого” виконання можу оцінити з перших акордів.
- Хлопці з “Орфея” не ревнують тебе до публіки?
- Співали мені на дні народженні: “Гори, гори, моя звезда”... (Сміється. – Г. Г.). Хлопці сприймають мене як соліста, адже я солював ще в “Менестрелях”. Та в “Орфеї” є не гірші солісти, ніж я. Кожен – унікум. Хтось краще співає класику, хтось – камерну музику, хтось – оперну, а хтось – народні пісні. З “Орфеєм” ми гастролювали цілісіньке літо. Близько місяця були на фестивалі духовної музики у Честері (Велика Британія). Сам сер Девід Вілкок після нашого виступу підійшов до мене, привітав наш колектив і мене особисто із гарним співом й запропонував провести серію концертів у Великій Британії. Ще один літній місяць їздили містами Франції.
- Віктор Пинзеник, будучи міністром фінансів, нагородив тебе почесною грамотою Мінфіну й заявив, що хотів би заспівати з тобою в дуеті...
- І ми заспівали. Під час вечірки Міністерства фінансів в одному з київських ресторанів заспівали з Віктором Пинзеником “Червону руту”. Це був мій найнесподіваніший дует.
- Ти не пройшов відбору на конкурс “Нова хвиля-2006”, і Україну представляла Майя Мігаль – протеже продюсера Дмитра Клімашенка, який водночас є музичним продюсером студії “1+1”, що, власне, мала права на трансляцію юрмальського конкурсу. Подейкують, що місце Майї у фіналі було куплено...
- Нюансів не знаю. Але все можливо... Мабуть, канал “Інтер”, від якого мене скерували на відбірковий конкурс, у той час більше займався чемпіонатом світу з футболу, аніж “Новою хвилею”. Не вийшло мені поїхати у вересні і на польський фестиваль “Сопот”, який цьогоріч патронував Елтон Джон. Не знаю, з чиєї вини, але виникла затримка з документами...
- Твоїх прихильниць, не сумніваюся, цікавить, про кого ж це ти співаєш у пісні “Тільки ти моя”?..
- Волію не виносити свого приватного життя на публіку. Так, у мене є кохана дівчина, з якою ми давно разом. Більше нічого не скажу...
Спеціально для «ВЗ»
Ігор КОНДРАТЮК, продюсер телепроекту «Шанс»
Львів’яни-переможці “Шансу” – лідери. Як Віталій Козловський, так і Павло Табаков – постійно у трійці лідерів проекту “Пісня року”. Назагал же, після того, як закінчується черговий сезон проекту “Шанс” я залишаюся з переможцем наодинці. І це сповільнює процес. Так Віталій Козловський, який переміг у 2003 році, лише цьогоріч почав виступати регулярно й став бізнесовим проектом. Щодо Павла Табакова, то йому після кліпу “Тільки ти моя” потрібно знімати нові кліпи. Шукати спонсорів, які вкладали б в Пашу кошти. А головне - потрібно записувати йому нові й нові пісні. У кожного співака, насамперед, повинно бути багато пісень. Усе інше з’явиться поступово. З двома піснями кар’єри не зробиш.
Довідка «ВЗ»
Павлові Табакову – 28 років. Він – корінний львів’янин. Закінчив Львівську СШ №45. Випускник Львівського музично-педагогічного училища і Львівської музичної академії ім. М. Лисенка (клас акордеона і диригування; грає також на фортепіано та гітарі). Працював у колективі “Менестрелі”. Понад чотири роки – соліст та аранжувальник львівського октету “Орфей”. Веде гурток самодіяльності студентського клубу Львівської державної фінансової академії. Знає польську, англійську та французьку мови.
«Тільки ти моя»
Слова Володимира Возняка; музика Володимира Возняка і Павла Табакова.
Коли один, тебе немає,
Все навкруги барви втрачає,
Блідне все без тепла твого,
Й день не зігріє.
Коли нема сміху твого,
Світ завмирає без нього,
Й небо стає чорно-білим,
А вітер безкрилим.
Серед тисяч і тисяч сліпих облич,
Із безодні чужих думок,
Я благаю: зроби лиш крок.
Приспів:
Ти – моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти – моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя.
Я пригорну тебе до серця,
Чуєш, воно нестримно б’ється.
Обійми мене так ніжно,
Як вмієш лиш ти.
Знаєш, що кригу недовіри
Я розтоплю теплом надії.
Оживе, й будем разом ми,
Разом ми назавжди.
Серед тисяч і тисяч сліпих облич,
Із безодні чужих думок,
Я благаю: зроби лиш крок.
Приспів.
Лиш тебе одну серед тисяч
сліпих облич,
Лиш тебе одну у безодні чужих думок.
Лиш тебе одну я благаю: зроби
тільки крок.
Ти – моя. Чуєш, ти - моя.
Приспів.
Новини RedTram
