«Коли взяв до рук сценарій до фільму про Івасюка, запалився мрією поставити цю виставу»

Торік у червні на посаду в.о. генерального директора-художнього керівника у Театр імені Марії Заньковецької призначили відомого режисера Максима Голенка. На своїй першій пресконференції у новому театрі пан Максим розповів про свої амбітні плани. Обіцяв, що у репертуарі театру будуть і старі вистави, і мріє, щоб «Землю» за Ольгою Кобилянською поставив Давид Петросян, і щоб у театрі поставили щонайменше 10 прем'єр, і щоб улюбленець львівської публіки Юрій Хвостенко повернувся на заньківчанську сцену, і «Стрих» відкрити, який десятиліттями припадав пилюкою.І слова свого дотримав! Усі дані обіцянки генеральний директор-художній керівник виконав. Але була ще одна: «З нетерпінням чекаємо від Наталки Ворожбит сценарію „Червона рута“. Це біографічна історія-мюзикл про Володимира Івасюка», — сказав тоді Максим Голенко.

Зізнаюся, на цю виставу чекали не лише актори, які мріяли у ній зіграти, а й львів'яни, особливо ті, хто особисто знав, чи, бодай хоч раз бачив, Володимира Івасюка. «Червону руту» планували поставити до 75-річного ювілею композитора — у березні. Але не завжди так стається, як про це мріється.

І ось уже цими вихідними — 11 і 12 травня — на великій сцені Театру імені Марії Заньковецької прем'єра! «Червона рута», режисером якої виступив сам Голенко, розкаже про легендарну постать, відомого композитора і співака, одного з фундаторів української естради Володимира Івасюка. «Ми подаємо матеріал так, щоб Володимир Івасюк виглядав суто як людина — з усіма болями та сумлінням», — сказав Максим Голенко.

Напередодні прем'єри відбулася пресконференція для журналістів місцевих медіа, перед початком якої усіх запросили на мінівиставку особистих речей Володимира Івасюка. Тут і фотоапарат людини-легенди, ноти і спогади, светр, футболка, а також фотографії 1978 року, на яких він в одязі, що представлений на цій виставці. Усі експонати надав Чернівецький Меморіальний музей Володимира Івасюка.

На зустріч із журналістами прийшов виконавець головної ролі у виставі «Червона рута» заслужений артист України Марк Дробот, режисер вистави Максим Голенко, художниця, сценографка Юлія Заулична, засновниця українського бренду вишитого одягу SVARGA Наталія Яриш, а також виконавиця ролі Софії Ротару заслужена артистка України Наталія Поліщук-Московець.

Марк Дробот розповів, що це його перша роль на знаменитій заньківчанській сцені. «Я навіть і не мріяв про таке», — зізнався актор.

На запитання журналістки «ВЗ» до Максима Голенка, чому на головну роль вибрали саме Марка Дробота, режисер відповів:

— Знаєте, я знав і переживав, що у мене колись про це запитають, чому я запросив на роль Івасюка актора не зі Львова. Ми довго шукали кандидата на роль Володимира Івасюка. Ця роль — неймовірна відповідальність. Мені потрібен був актор, який витягне 3 години вистави на «своєму горбі». Саме таким є Марк. З ним ми працювали ще раніше — у нас було кілька вистав, і я знаю, що Марк зможе. А потім я довідався, що Марк ще й співає! А коли почув його історію, пов’язану з музикою Івасюка, зрозумів: у мене варіантів більше нема. Але, зізнаюся, я страшенно переживаю, бо кожна людина в оркестровій ямі була знайома з Івасюком, знає, як він виглядав, що говорив і про що думав… Тому ми і зробили такий хід. У нас вистава називається «майже біографічна історія», тому ми не робимо історію суто про Івасюка, ми робимо історію про українського культурного героя. Тут є наші фантазії, роздуми. Тому у нашій виставі Софія — не Ротару, а просто Софія, а Братунь у нас просто Поет. Тут нема конкретики, ми не претендуємо на документальність…

До розмови долучився Марк Дробот:

— Ніколи не стану Володею, бо це була надзвичайно талановита особистість, яка творила прекрасні пісні. Але відтворювати його життя, любов до людей, музики, пісень мені дуже близьке.

— Чим саме близьке?

— Мого батька звали Володя, він був творчою людиною. Найперші пісні Володимира Івасюка я почув від свого батька. Тоді я ходив, мабуть, до четвертого класу. Для мене сама постать Івасюка дуже важлива, бо таким чином я можу навіть спілкуватися зі своїм батьком. Впевнений, що вони «там» зустрілися…

— У Львові живе рідна сестра Володимира Івасюка — Галина. Чи приходила пані Галина до вас на репетиції? Можливо, консультувалися з нею у певних моментах?

— Повторюся, що це не автобіографічна вистава, тут є трішки нашої фантазії, — каже Максим Голенко. — Хоча було опрацьовано багато матеріалу. Наталка Ворожбит, коли писала сценарій багато спілкувалася з сестрами — Галиною і Оксаною. І вони дали своє «добро».

За словами Максима Голенка, задовго перед тим, як приїхати до Львова і очолити театр імені Марії Заньковецької, йому до рук потрапив сценарій Наталки Ворожбит, який вона написала до фільму «Червона рута». Пан Максим тоді навіть і не думав про Львів. Але коли прочитав сценарій, запалився бажанням поставити на одній зі сцен цей неймовірний твір. Це була його мрія. І коли він став художнім керівником одного з найкращих театрів України — Театру імені Марії Заньковецької, зрозумів: свою мрію він обов’язково втілить у життя. Разом із заньківчанами…